Універсального "знеболюючого" від усіх переживань, на жаль, нема, але є речі, які допоможуть підтримати людину правильно.

Наше жіноче життя часто нагадує "службу цілодобової підтримки": то доньку треба втішити після першої сварки з «першим коханням», то чоловіка підбадьорити через неприємності на роботі, то куму, «вбиту» зрадою бойфренда, "оживити", то маму з її високим тиском, то колегу, яку несправедливо відчитали на нараді… І щоразу думаєш: які слова підібрати, щоб не роз'ятрити рану ще більше, як розслабити, дати виговоритися, виплакатися, а не змусити "замкнутися", як підказати якийсь вихід із ситуації і не виглядати «надто розумною»? Однозначної відповіді на ці питання не дадуть навіть досвідчені психологи, бо всі люди різні, різні стосунки, різні ситуації. Єдине, підказують фахівці, що діє заспокійливо на всіх без вийнятку, – теплі обійми. А психотерапевт Марина Зоріна радить  відштовхнутися від зворотного: що точно НЕ треба робити, якщо справді хочеш підтримати людину.

дайте людині можливість розповісти про свої переживання, проявити емоції, а не приборкувати

НЕ ДАВАЙТЕ ПОРОЖНІХ ОБІЦЯНОК
«Все владнається», «тому, хто тебе образив, ще все повернеться», «все до кращого» – ми кажемо це щиро, щоб підтримати людину, а часто навпаки лише дратуємо такими порожніми обіцянками. Ніхто не знає напевно, що чекає нас в майбутньому, а в такому формулюванні ще й мимоволі підкреслюється трагічність нинішньої ситуації порівняно зі "світлим майбутнім". Хочете підтримати – просто будьте поруч, тепло обійміть і краще мовчки, аніж пустомовно. Але якщо слова самі просяться, просто поспівчувайте «мені дуже шкода», «дуже тобі співчуваю».

НЕ ЗАБОРОНЯЙТЕ ЕМОЦІЇ
«Не плач», «не треба так перейматися», «заспокойся», «візьми себе в руки» – пам’ятаєте, як у дитинстві батьки нас «заспокоювали»? І що натомість? Ми ще дужче плакали, шкодували себе і злилися на черствих батьків. Тому, якщо ви хочете підтримати або втішити, дайте людині висловити свої переживання, проявити емоції – поплакати, поматюкатися, викричатися досхочу, не стримуйте її. Підтримати – це, зокрема, й дати можливість людині бути собою, а не "дорослою" і "сильною".

Кoли тебе приймають з усіма твоїми помилками, без осуду і повчань, – це вже терапія

НЕ ЗНЕЦІНЮЙТЕ ПРОБЛЕМУ
«Не варте твоїх сліз», «не кінець світу», «нічого страшного не сталося», «не перебільшуй», «в Африці діти голодують» – такі «втішання» не полегшать, а навпаки погіршать стан людини. Адже ви прямим текстом говорите, що всі її переживання смішні. Людина перестає відчувати себе значущою і важливою для вас, почувається непотрібною, незрозумілою, втрачає довіру. До речі, психологи вважають знецінення однією зі складових емоційного насильства. І взагалі: те, що ви не розумієте почуття іншого, не означає, що почуттів немає, і вони не спричиняють страждання.

НЕ ЛІЗЬТЕ З ПОРАДАМИ
Людині у важкі моменти потрібно висловити те, що відчуває вона, а не вислухати, що думаєте ви. Тому не кваптеся озвучувати свої погляди, поки вас не спитають. А з повчаннями чи порадами взагалі стримайтеся, тим паче, адресованими в минуле: «треба було зробити так» або «от якби ти мене послухала тоді…» – найбезглуздіше, що можна в таку хвилину сказати. Після бою руками не розмахують, пам’ятайте. Сталося так, як сталося. Не обговорюйте помилки. Промовчіть. Розумна людина і так все зрозуміє.

НЕ ДАВАЙТЕ ОЦІНОК
«Раніше треба було думати», «а я тебе попереджала», «все ж було очевидно з самого початку», «не треба бути таким наївним» – це не підтримка, а банальне самоствердження ще й коли людина морально слабка. Замість цього подбайте про її комфорт – напоїть солодким чаєм, посидьте з дітьми, допоможіть коштами, силами, приготуйте обід. Кoли тебе приймають таким, як ти є, з усіма твоїми помилками, без осуду і повчань, коли турбуються і намагаються не створювати додаткових неприємних емоцій – це вже терапія. Вона сама по собі лікує, нагадує Марина Зоріна.

Фото: Idda van Munster.

Новини партнерів