Цікавинки про головний аксесуар українського жіночого строю.
До слова, й сам стрій теж має багато цікавинок і символізму – їх зібрала Наталя Святокум з інформаційно-розважального порталу UA Modna. Скажімо, кожна деталь, кожен елемент оздоблення і навіть спосіб пошиття етнічного вбрання з давніх-давен ніс у собі певний інформаційний код. Він свідчив про соціальний, сімейний та навіть матеріальний стани. У жіночому одязі завжди простежувалася «вікова» закономірність: від складного до простого. Тобто юна дівчина з віком відмовлялася від найтонших тканин, багатих на вишивку деталей, впевнено прямуючи до зменшення кількості оздоб в одязі. Стриманість у вбранні була неодмінною рисою заміжньої жінки. Так само і кольорова гама: якщо дівчина могла дозволити собі яскраві кольори у вишивці, то заміжня жінка обмежувалася переважно синім і червоним. Не менше символізму мав і такий простий, здавалося б, аксесуар, як вінок. І от факти про нього дуже цікаві:)

Вінки зі стрічками були виключно дівочим елементом вбрання і символом досягнення шлюбного віку. Ні маленькі дівчатка, ні заміжні жінки вінок зі стрічками не носили.

Кожна квіточка у вінку промовляла внутрішніми відчуттями дівчини

Вінок, вважали наші пращури, – друга мова дівчини, відверте висловлення настрою, стану, вираження дівочих прагнень і сподівань за допомогою квітів.

Квітів у вінку могло бути не більше дванадцяти. Кожна мала своє значення, як от: мак – символ родючості, молодості, мрій, волошки – символ людяності, соняшник – символ вірності та відданості. У цьому ряду багато інших рослин, але найбільш вагомим завжди був барвінок. Він промовляв про безсмертя душі, а також вважалося, що коли хлопець і дівчина з'їдять листочок барвінку, між ними розгориться справжнє невмируще кохання.

До штучних квітів у вінках в різних регіонах ставилися по-різному. В одних категорично відкидалася навіть думка про них: вважалося, що нежива квітка у віночку несе погану енергію і здатна прикрасити тільки смерть; в інших вони були поширені в зимовий період. Але особливою любов'ю користувалися квіти, вилиті з воску і перемежовані живим барвінком, що прикрашали зазвичай голівку нареченої.

Стрічки повинні бути трішки довші, ніж коса дівчини, щоб захистити найцінніше дівоче багатство – волосся – від стороннього ока.

Блакитну стрічку чіпляли лише в єдиному разі: вона свідчила про те, що дівчина – сирота, і слугувала запорукою співчуття і благодійності оточуючих. Тепер блакитні стрічки майже завжди присутні у вінках – просто тому що не знають історії.

У нас таких історій багато: одна з них – про символізм української вишивки – читайте тут.

Фото репродукцій картин Констянтина Маковського, Миколи Рачкова, Іллі Рєпіна, Марії Тужилкіної

Рубрика: