Надумали влаштувати собі й зібрали звичаї та гадання. 
З давніх-давен в українській традиції свято Андрія було одним із найгучніших у передноворічному періоді, і хоч воно християнського походження та означає день смерті апостола Андрія Первозванного, який, подейкують, проповідував віру аж у Царгороді, але в народі ніч з 12 на 13 грудня проводили голосно й весело з дохристиянськими обрядами та звичаями, співаючи й танцюючи, шукаючи собі пару та привідкриваючи завісу свого таємничого майбутнього за ворожінням. 
Як предки на Андріївських вечорницях розважалися, розкаже наша авторка Марія Хоменко.

Кожне село мало «свою» хату для гулянь, куди й сходилася вся молодь увечері 12-го числа, але дівчата збиралися заздалегідь, узявши з собою щось до столу: борошно, сир, крупи, яйця, мед або фрукти. Приходили раніше,бо треба ж і господині із святковою вечерею допомогти, і перед появою хлопців встигнути причепуритися(дівчата - такі дівчата:)) Парубки теж ішли не з пустими руками, зазвичай приносили наливку та солодощі, а головне — жарти, цікаві історії та гарний настрій, щоб протягом вечорниць нікому не довелося сумувати.

У народі це свято ще називають Калитою. Калита — це обрядовий хліб у формі кільця, прикрашений орнаментом, горіхами та ягодами, який дівчата пекли всі гуртом — вважалося, що кожна має долучитися до цього дійства.

Центральною розвагою під час вечорниць було кусання калити хлопцями, саме тут вони могли продемонструвати свою кмітливість та вправність, проте це було не так легко, як може здатися, бо калиту підвішували досить високо, та ще й навмисне так засушували в печі, щоб складно було вкусити. Кусання калити було цілою грою, протягом якої всі навколо жартували та сміялися, щоб парубкам було складніше впоратися з завданням. Найвправніші отримували звання Андрія на цей вечір, гарний вінок із барвінка й жита та ловили закохані погляди дівчат, а кому калита виявилася не по зубах — тим обличчя вимазували сажею з печі.

Узагалі День Андрія вважається парубочим святом, коли хлопцям пробачалися будь-які пустощі та забави, тож вони користувалися своїм становищем, аби трохи повеселитися. Наприклад, дорогою, якою дівчата йтимуть додому, натягували лабіринт із ниток, щоб ускладнити їм шлях, також заклеювали чи замальовували вікна, щоб вранці господарі будинку довше спали або взагалі викрадали вночі ворота та відносили їх на інше подвір’я. Але ж це день Андрія, хіба можна було ображатися на хлопців, сварити чи карати їх? Правильно — ні! Так усе й сходило їм з рук.

саме на Андрія дівчата могли привідкрити завісу свого майбутнього за різноманітними ворожіннями

На Андріївські вечорниці ходили лише неодружені, тож це свято було гарною нагодою знайти собі пару на майбутнє. До речі, рідним братам та сестрам не дозволялося приходити на гуляння до однієї хати, значить ніхто не міг завадити молоді приглядатися одне до одного протягом свята та обрати собі когось до вподоби. Вважайте, що на вечорниці не сходила — свою долю упустила.

Особливо важливою ця ніч була для дівчат: саме на Андрія вони могли привідкрити завісу свого майбутнього за різноманітними ворожіннями. Звісно ж, найбільше молоді дівочі серця турбувала тема кохання, усім дуже кортіло дізнатися щось про свого судженого: ім'я, професію, вік або ж скільки ще доведеться чекати жаданого заміжжя.

У хід ішли різні методи: наприклад, ім'я запитували в першого зустрічного чоловіка, або ж кожна дівчина заздалегідь готувала папірці з чоловічими іменами та клала під подушку, а вранці витягала перше ліпше й вірила, що саме так будуть звати її коханого. А щоб з'ясувати, хто з подруг вийде заміж першою, молодиці ліпили вареники чи балабушки з та годували ними місцевого пса. Чий вареник з'їдено спочатку, та сподівається на скоре весілля, а дівчині, чия страва лишилася останньою, доведеться зачекати, а поки погуляти на весіллях у подруг:)

У це можна вірити, можна — ні, та кажуть, що ворожіння на Андрія здійснювалися часто. Перевіримо сьогодні?:)

Новини партнерів