Полтавчанка, яка започаткувала французьку моду і виставлялася в Луврі.
У 1920-х роках її ім'я знав кожен паризький художник, у 1930-х – кожна європейська модниця, у 1940-х – всі солідні декоратори, ілюстратори, дизайнери – навіть автомобільні. Вона – перша жінка, виставка робіт якої відбулася в самому Луврі у 1964 році – при житті, і єдина жінка, яка в 90 років отримала почесне звання офіцера Ордену Почесного легіону. В Україні про видатну полтавчанку, на жаль, згадали аж у наш час, коли три роки тому привезли виставку її плакатів. Зрештою, за право називати Соню землячкою сперечається й Одеса – звідти родом мама мисткині. І це ще не всі цікавинки про жінку, яку називали першою Коко Шанель.

 

Соня швидко завойовує місцеву богемно-художню когорту – передусім своїми новаторськими яскравим стилем малювання

Взагалі, справжнє ім'я Соні – Сара Іллівна Штерн, єврейка за походженням, народилася у 1885 році в Полтаві, де мешкав її батько – управитель цвяхового заводу, але часто гостювала в Одесі. У цих двох містах проходило безтурботне дитинство та юність майбутньої дизайнерки, аж доки не помер батько. Дівчина разом з матір'ю переїхали до дядька – заможного адвоката, який дав Соні хорошу освіту і дослухався до викладачів гімназії віддати підопічну ще й у художню школу – Сара дуже гарно малювала. Дядько не поскупився і відправив дівчину до Німеччини в Академію витончених мистецтв. Тут вона поринула у світ живопису, галерей, музеїв, багато подорожувала Європою, а в 20 років переїхала до Парижа навчатися в Академії Ла Палетт і, взявши собі нове ім'я на французький манер – Соня, швидко завойовує місцеву богемно-художню когорту – передусім своїми новаторськими яскравим стилем малювання.

У 22 роки Соня вже виставляла свої художні роботи в паризькій галереї «Нотр-Дам Шан».

Вона двічі заміжня, що на початку XX сторіччя було сміливістю. Вперше Соня побралася у 22 роки з німецьким колекціонером і галеристом Вільгельмом Уде. Подейкували, що це був чистий розрахунок: Уде був гомосексуалістом, якому потрібне було прикриття сімейним статусом, а Соні – доступ до провідних галерей та виставок, які забезпечував чоловік. Але вже через три роки вона спокійно його покинула і пішла під вінець з французьким художником Робером Делоне. І це був щирий тандем творчості й кохання: вони прожили разом до самої смерті Робера – майже 30 років. «Він дав мені форму, а я йому – колір», – сказала колись Соня. До речі, з першим чоловіком і вона, і Робер залишилися в хороших товариських стосунках і навіть співпрацювали, як художники.

 

Вона придумувала не лише фасони одягу, а й впроваджувала новинки

Етнічні українські мотиви простежуються у багатьох роботах дизайнерки. «Яскраві фарби я люблю, – писала Соня Делоне в своїй книзі спогадів. – Це фарби мого дитинства, фарби України». Вона поєднувала їх з геометричними принтами, «вплітала» в основу яскравих орнаментів і в започаткований нею стиль живопису – симультанізм, коли малюнок наповнюється безліччю різних форм, розписів, декоративних елементів, що доповнюють одне одного. Ці насичені картини, зазначала Соня, ніколи б не з'явилися без спогадів і вражень від української культури, яскравих українських весіль і свят.

Саме Соня Делоне була законодавицею моди 1930-40-х років і основоположницею принтів, абстракцій, аплікацій на одязі. Вона придумувала не лише фасони пальт, манто, торбинок, купальників, а й впроваджувала новинки: в’язані жилети і сукні, сюрреалістичні сукні-«вірші» з написаними цитатами її улюблених дадаїстів, манто геометричних форм. Одна з її суконь – так звана «оптична» – стала настільки революційною, що її намалювали на обкладинці журналу Vogue 1925 року. Симультанні – картаті яскраві шалики і хустки – Соні Делоне стали однією з візитівок дизайнерки й принесли їй шалену популярність, але вже не серед митців, а серед звичайних жінок Ще одна знакова річ Соні – ковдра у стилі печворк, з різнокольорових клаптиків, яку вона пошила для новонародженого сина Шарля. Ковдру вмить розтиражували для масових продажів, а оригінал досі виставлений у Музеї сучасного мистецтва в Парижі.

А про галичанку, яка стала першою в світі жінкою-кінооператоркою, «тревелблогеркою» і сама об’їхала півсвіту, читайте тут.

 

Делоне розробляла текстиль для Chanel, Missoni, Yves Saint Laurent

Соня створила ескізи костюмів для кількох балетів, зокрема, для «Клеопатри» Сергія Дягілєва. Він, до речі, сам запросив молоду художницю, побачивши її роботи в паризькій галереї «Нотр-Дам Шан». А згодом підказав і допоміг Соні відкрити магазини одягу не лише у столиці Франції, а й в Мадриді, Барселоні, Більбао. Взагалі, подружжя Делоне приятелювало не лише з Дягілєвим, а й багатьма видатними митцями того часу – Шагалом, Трістаном Тцара, Лотом, навіть Маяковським.

Вона оформляла перші покази мод і світські бали, розробляла малюнки для тканин ліонських фабрик, текстиль для найвідоміших будинків високої моди – Chanel, Missoni, Yves Saint Laurent.

Разом з чоловіком вона сконструювала величезне панно – уявіть: 235 квадратних метрів у стилі абстракціонізму, яке було виставлене спеціально на Паризькій Всесвітній виставці 1937 року і отримало там золоту медаль.

Художні образи і малюнки Соні Делоне цитували в своїх колекціях головні модні бренди нашого часу: Valentino, Disquared2, Junya Watanabe, Comme des Garçons.

 

польські газети у некролозі назвали її видатною українсько-єврейською француженкою

Соня померла у 94 роки і майже до останнього дня працювала: читала лекції з мистецтва в Сорбонні, займалася дизайном інтер’єрів, автомобілів, бутиків, книжковими ілюстраціями, плакатами, керамікою. Вона також написала статтю «Художники і майбутнє моди», де фактично сформулювала і запровадила поняття прет-а-порте.

В Україні, на жаль, нема жодної роботи Соні Делоне. Хоча французи завжди визнавали її українське коріння, а польські газети у некролозі назвали її видатною українсько-єврейською француженкою.

Україна багата видатними жінками: однією з них – художницею Катериною Білокур захоплювався сам Пікассо. Знаєте чому? Читайте тут.

Фото Вікіпедії, а також з відкритих джерел.

Рубрика: 

Новини партнерів