Сестра, доньки та онука Ярослава Мудрого на престолах Європи.
Взагалі, київських князівен, які зайняли трони від Польщі до Данії, від Візантії до Норвегії налічується дванадцять – їм ще два роки тому «Укрпошта» присвятила окрему серію марок "Київські князівни на престолах Європи". Кожна з королівен, безумовно, мала цікаву долю. Але особливо виділяється серед цієї дванадцятки «п’ятірка Ярослава» – жіноча родина київського князя.

 

Королева Польщі Добронега Володимирівна (1011-1087 рр.),
донька Володимира Великого, сестра Ярослава Мудрого

У багатьох іноземних джерелах вона більше відома як Марія Київська – Марія було її іменем у хрещенні. Народилася близько 1011 року у князя Володимира і… про її матір досі точаться суперечки. За одними джерелами, нею була законна дружина Анна, за іншими – матір'ю Добронеги була наложниця князя. У будь-якому разі, дівчина виховувалася в рівних правах з іншими дітьми Володимира, зокрема, зі старшим братом Ярославом Мудрим. Саме він видав її заміж за польського князя Казимира І Відновителя, чим врятував Польщу від розвалу і підпорядкування Священній Римській імперії.

Добронега народила королю четверо синів і доньку. Старший син Болеслав II Сміливий після смерті батька зайняв трон і, подейкують, у всьому слухався матір. Решта синів князювали у регіонах Польщі, а донька Святослава стала першою королевою Чехії – дружиною короля Вратислава II.

Добронега прожила 76 років, що у ті часи вважалося довгожительством, і до останніх днів користувалася авторитетом у своїх вже ясновельможних дітей.

 

Королева Франції Анна Ярославна (1032-1075 рр.), 
донька Ярослава Мудрого

Її друге ім'я – Агнес, дане дівчинці її матір'ю, другою дружиною Ярослава, шведською принцесою Інгігердою. Анна стала двічі дружиною – спершу французького короля Генріха I, по його смерті – дружиною графа Валуа, лідера опозиції, який завжди протистояв Генріху. І якщо перший шлюб був суто розрахунковим, то другий – через шалене кохання, граф Валуа навіть покинув заради Анни свою дружину. Через осуд вищого світу вони навіть змушені були покинути Париж, а Анні заради коханого довелося залишити на регента сина Філіпа, який, зрештою, став французьким королем, і сина Гуго, який став вермандуанським графом і одним з керівників Першого Хрестового походу.

Коли пристрасті навколо шлюбу з Валуа стихли, і Філіп у 14 років був коронований на престол, Анна повернулася до Парижа і активно допомагала юнаку правити. Збереглися навіть документи з її підписом «Анна Королева».

Вона знала п’ять мов, привезла до Франції, як своє придане, Реймське Євангеліє, на якому потім присягали всі королі Франції. Листувалася зі Святим Престолом, і мала велику повагу серед знаті. Заснувала монастир святого Вікентія в Санлісі, який зробила своєю резиденцією. Після смерті графа Валуа, за одними джерелами, повернулася до Києва, за іншими – відійшла від королівських справ, передавши статус першої дами своїй невістці Берті Фрайзінгенській. Довгий час ніхто не знав навіть, де вона похована. Аж поки у XVII сторіччі в церкві Вільєрського абатства поблизу міста Етамп у Франції один з аббатів випадково прочитав на гробниці надпис: «Тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха». І дата – 1075 рік.

 

Королева Норвегії і Данії Олісава (Єлизавета) Ярославівна (1025-1066 рр.),
донька Ярослава Мудрого

За переказами, київська князівна (яка вже з народження мала скандинавське коріння – її мати і дружина Ярослава Мудрого Інгігерда була шведською принцесою) познайомилася з майбутнім чоловіком Харальдом III у п’ять років. Йому було 15, і він після братовбивчих війн за норвезько-данський престол втік до Києва шукати притулок у двоюрідної тітки Інгігерди. З роками Харальд очолив військовий «спецназ» русинів і поступово відвойовував скандинавські землі під своє підпорядкування, а Ярославу за підтримку віддячував неймовірною кількістю золота і данини.

Переписи свідчать, що цей сміливий норвежець був закоханий в Олісаву і не раз просився до Ярослава в зяті, але князь поставив умову: лише, якщо Харальд стане королем. І він таки став, перебивши всіх конкурентів на норвезьку корону, заснував місто Осло – нинішню столицю країни і врешті одружився з донькою Ярослава. Вони «народили» трьох дітей, але кохання тривало не довго. Харальд був охоплений військовими походами і завоюваннями і якось привіз наложницю. Олісава, як християнка, не змирилася з таким варварством і переїхала у монастир, де займалася переписом літописів і вихованням дітей. У 40 років овдовіла – Харальд загинув в бою. І через рік вийшла заміж за його затятого ворога – короля Данії Свена ІІ. Стала королевою країни, про яку двадцять років мріяв її перший чоловік.

 

Королева Угорщини Анастасія Ярославна (1028-1074 рр.), 
наймолодша донька Ярослава Мудрого

Шлюб Анастасії з угорським королем Андрашем I був ще одним дипломатичним союзом її батька Ярослава. Він допоміг Андрашу відвоювати трон і тут же закріпив політичний зв’язок матримоніальним – видавши заміж свою наймолодшу доньку. Її життю літописці не приділяли особливої уваги, відомо лише, що вона народила двох синів (один з них – Соломон І – став згодом королем Угорщини) і двох доньок. Батьківство однієї з них приписують ворогу Андраша королю Белі І, який після загибелі законного короля захопив трон і начебто на правах нового господаря зґвалтував Анастасію. Достеменно відомо, що вона разом з дітьми втікала від Бели до Німеччини, доки сину Соломону не допомогли повернути угорський трон.

Також відомо, що Анастасія засновувала православні монастирі в Угорщині, сприяла заснуванню монастиря на Чернечій горі в Закарпатті. Місце її поховання загубилося у вирі історії, на жаль.

 

Королева Шотландії Маргарита Шотландська (1045-1093 рр.),
онука Ярослава Мудрого

Вона потрапила до цієї країни завдяки батькам: матері, колишній київській князівні Агаті, ще одній донці Ярослава Мудрого, та батькові – англійському королю Едварду Вигнанцю, якого норвезький король витіснив з трону. Вінценосне подружжя попросило притулку у Шотландії, там і зростала Маргарита, яку побачив король-вдівець і зробив пропозицію. Вони мали вісьмох дітей – шість синів і дві дочки. Молодша Матильда у 1100 році вийшла заміж за короля Англії Генріха I і народила славетного Річарда Левове Серце.

За описами місцевих джерел, Маргарита була дуже вродливою і розумною. Піклувалася церквою, ченцями, розвивала освіту, підтримувала митців і дбала про бідних – постійно влаштовувала для них безкоштовні обіди. За своє добре серце Папа Інокентій IV додав її до лику святих, її названо покровителькою Шотландії, а її ім"я присвоєно окремій пообідній молитві. Іменем Маргарити названа найдавніша будівля Единбурга, каплиця королівського замку і університетський коледж. Похована поруч із чоловіком у Данфермлинському абатстві.

Фото: фреска ХІ ст. «Княжий портрет», Софійський музей, ілюстрації до книги "Єлизавета Ярославівна. Королева двох держав" (видавництво "Либідь")а також з відкритих джерел.

Рубрика: 

Новини партнерів