Прачка, яка стала графинею, заснувала швидку і стала завершенням знаного роду

Її історія залишилася б у далекому минулому – невідомою і не вивченою, якби не одна картина. Портрет витонченої кароокої красуні, який після більшовистської революції знайшли в Одесі в спустошеному особняку на Сабанеєвому мості – нинішньому Будинку вчених. Врода зображеної на картині молодої жінки, видно, вразила навіть брутальних революціонерів, і вони, попри свою «традицію», не спалили, не спаплюжили полотно, як залишок буржуазії, а віддали до одеського музею – нині Східного та Західного мистецтва. З 1920 року картина безіменно зберігалася у його схронах, аж доки у 1980-х не потрапила на очі тодішнього директора Будинку вчених, який захопився дослідженням її історії. Саме завдяки йому мистецький і історичний світ знає, а кожен відвідувач Музею бачить на центральному місці головної зали полотно 1875 року видатного італійського художника Доменіко Мореллі, на якому зображена Олена Смирнова – прачка з Молдаванки, яка стала графинею і дружиною спадкоємця найвідомішого роду Толстих.

Одеса гомоніла лише про одне: якій же нареченій пощастить увійти в таку знану сім'ю

Вона народилася у 1844 році в сім'ї колишніх кріпосних поміщика Сіверса. За дивних причин його дружина дала Смирновим волю та ще й гроші і рекомендаційний лист для працевлаштування прислугою в Одесі. Оселилися Смирнови на Молдаванці, а роботу знайшли в розкішному величезному домі на Сабанеєвому мосту – оселі віце-президента Південної сільськогосподарської імператорської спілки, землевласника харківської, херсонської губерній, власника шести цукрових и зернових заводів Михайла Дмитровича Толстого.

Прізвище Толстих відоме навіть сучасникам. Граф Лев Толстой, письменник Олексій Толстой – теж з цього роду, що почав свій розквіт ще з часів Петра I. Михайло Дмитрович, якого з молодості за імператорським призначенням перевели на службу до Одеси, був прямим нащадком аристократів Толстих і дружину собі взяв під стать: Катерину Михайлівну Комбурлей, доньку таємного радника і царського сенатора. Про подвоєні у такому шлюбі статки і розкіш особняка на куті Преображенської та Софіївської вулиць говорила вся знать. А коли виріс єдиний син Толстих – Михайло Михайлович, красень, розумник, затятий театрал і знавець мистецтва, Одеса гомоніла лише про одне: якій же нареченій пощастить стати його дружиною і увійти в таку знану сім'ю.

Місцеві кралі полювали на Михайла в театрі й на балах, але той до 24 років й не думав одружуватися. Доки в їхньому домі не з'явилася п'ятнадцятирічна прачка Олена Смирнова. Спершу всі сприймали захоплення Михайла, як чергову інтрижку, навіть батьки не сильно хвилювались: таких прачок, кухарок, прибиральниць у молодих (та й не молодих) графів завжди вдосталь. Перейнялися Толсті аж тоді, коли в Олени народився перший син від Михайла – ще один Михайло, а згодом і другий – Костянтин…

На фото: графиня Олена Смирнова і її чоловік граф Михайло Михайлович Толстой

Олена розпочала дуже активну благочинну діяльність, але світська публіка все одно її не приймала

Хоч як би відмовляли, повчали молодого графа відмовитися від Олени та немовляти, скільки б аристократок не приводили йому на оглядини, Михайло й чути не хотів про іншу жінку. Йому була потрібна лише Олена і він оголосив про намір одружитися. Батьки здалися і погодилися, чим здивували всю Одесу. Втім, їхньої згоди було недостатньо: для визнання внуків офіційними, а прачку – невісткою потрібен був дозвіл найвищого рівня – царя Миколи І.

Прохання до царя підписав не лише Толстой-батько, а й губернатор Бессарабії Михайло Воронцов. Микола І, зваживши на заслуги обох прохачів, зрештою підписав указ «Про узаконення синів Констянтина і Михайла, перехід хлопців на прізвище батька і вступ у всі права, що належать роду». І лише після цього Олена та Михайло обвінчалися в одеській церкві на Молдаванці.

Під час подорожі до Італії, куди молодята вирушили після весілля, Олену й намалював художник Мореллі. Їй тоді було лише 24 роки: вродлива, щаслива й… не визнана одеським вищим світом. Подружжя часто подорожувало не лише через любов до закордону, а й тому, що в рідному місті простолюдинку, яка раптом стала графинею, терпіли на відкритих раутах та балах, але в гості чи товаришувати не дуже запрошували. Публіка не зважала навіть на те, що Олена розпочала дуже активну благочинну діяльність і народила завидну наречену – доньку, теж Олену, третю з графом Михайлом дитину.

Олена Григорівна взяла під особисту опіку Олександрівський притулок для дівчаток, очолювала комітет допомоги бідним. Її з чоловіком дім завжди був відкритий як для поважних гостей, так і для нужденних. Дім Толстих – розкішний особняк на Сабанеєвому мосту, в якому після революції розмістили Будинок вчених, завжди був гостинним. Олега Григорівна, попри своє просте походження, облаштувала його з аристократичним смаком. В будинку була Зелена зала з галереєю рідкісних картин, Блакитна і Горіхова зали виводили до внутрішнього саду, в Червоній залі Олена Григорівна розмістила свій будуар, у Мармуровій – їдальню, а в Білій овальній залі з паркетом з 22 порід дерева сім'я влаштовувала світські прийоми.

Спадкова хвороба стала причиною смерті її чоловіка-графа, молодшого сина і доньки

Тридцять років тривало безхмарне й щасливе сімейне життя. Однак граф Михайло Михайлович хворів на спадкову невиліковну хворобу, від якої й помер у 1898 році. Йому було 63, а Олені Григорівні 54. Ця ж хвороба стала причиною смерті молодшого сина Костянтина і доньки Олени. Лише старшому синові Михайлу пощастило, він залишився єдиним спадкоємцем роду і єдиною опорою матері Олени Григорівни.

У 1903 році Олена разом з сином Михайлом відкривають в Одесі першу станцію швидкої медичної допомоги – першу в усій Російській імперії і будують власним коштом міську публічну бібліотеку, передавши у дар 4 тисячі книг разом з дубовими шафами, а після жовтневого перевороту 1917 року – ще близько 40 тисяч книг. Зараз це державна наукова бібліотека.

Після більшовистської революції Олену Григорівну та Михайла виселяють з особняка, два роки вони чекатимуть дозволу виїхати і нарешті у 1919 оселяються у Франції, а потім у Швейцарії. Тут графиня померла у 82 роки, син пережив її на рік, не залишивши по собі ні дітей, ні спадкоємців. Так обірвався видатний одеський рід...

Рубрика: 

Новини партнерів