Як пережити розставання: жіночі помилки і поради психолога.
Це справді, як маленька смерть. І це не образі слова з відомої пісні, а сувора правда життя. І часто смерть стосунків навіть важче прийняти, аніж реальну смерть – вона не залишає жодних надій та ілюзій, а після розставання залишаються постійні думки «а якби», «а як він зараз – сам чи з кимось, не зі мною». Це і є одна з наших помилок, які описав психолог, гештальт-терапевт Геннадій Малейчук. Розставання, зазначив він, – це завжди стрес, він ставить на межу емоційного функціонування навіть психологічно здорову людину. Складність в тому, щоб розстатися психологічно, відокремитися. Адже можна піти фізично від людини, але подумки, емоційно залишатися з нею. І це якраз дуже властиво жінкам. Що ще нам властиво – Геннадій Малейчук спеціально розібрав і дав слушні поради.

Передчасне прощення
Так-так, саме передчасне – коли під впливом різноманітних новомодних «технік прощення» ми навіюємо собі, що простили і відпустили чоловіка. Або блокуємо всі думки про нього, мовляв, хай іде з богом, не хочу навіть знати. І це штучне «прощення» – підступна річ. Варто колишньому з'явитися на горизонті, як в душі піднімається вир образ, емоцій, навіть скандал. Бо лише щире прощення залишає в душі спокій, а воно – багаторівневий тривалий процес.

Втеча в нові стосунки
Така тактика розставання є несприятливою як мінімум з трьох причин. По-перше, не проживаються почуття, неминучі при розтаванні, і реального розставання не відбувається. По-друге, не проводиться «робота над помилками»: виникає велика ймовірність їх повторити у нових взаєминах. По-третє, можна вляпатися у небажані відносини, з поспіху не пройшовши необхідний етап "преконтакту" – пізнання нового партнера. Є ще четвертий, моральний аспект: використання іншої людини, як пластира для вашої душевної рани.

людина грузне в спогадах про ті стосунки. Час наче зупиняється, реальне життя завмирає

Обезцінення колишнього партнера
Типовий захисний механізм. Допомагає, щоправда, тимчасово, знімаючи гострий біль. Але по суті знецінити колишнього партнера – значить перекреслити ту частину життя, що прожила з ним, той досвід, який придбала у цих відносинах. В якомусь сенсі знецінити іншого – це знецінити і себе, ту частину в собі, якій було добре. Не дивно, що ця друга частина, буде активно чинити опір: спогадами, сумнівами, рефлексіями, не даючи рані загоїтися.

Жити життям колишнього
Ох, це властиво багатьом жінкам після розставання: стежити за фейсбук-сторінкою колишнього, коли був у мережі, що прокоментував – вперто не випускати його з поля зору. Як він живе? З ким? Чи думає про мене? Не дивно, що в цьому випадку психологічного відокремлення не відбувається. Ми продовжуємо жити життям «екса», активно вкладатися туди емоційно, а на своє життя залишається не так багато часу і енергії. У цій ситуації, як правило, мало шансів зустріти нового супутника життя – адже місце в душі все ще зайняте.

Жити минулим
Ми грузнемо в подіях, що вже завершилися, спогадах про ті стосунки. Час наче зупиняється, реальне життя завмирає. Вся енергія спрямовується в минуле, сьогодення і майбутнього просто немає, ми самі себе цього позбавляємо. Фізично життя триває – ходиш на роботу, спілкуєшся, вирішуєш якісь проблеми, а психологічно життя зупиняється.

Життя під гаслом «Я йому доведу! Він ще пожалкує»
На відміну від вищезгаданої установки, з цією ми навпаки спрямовані в майбутнє. Але надто заповзято. Не зупиняємося на досягнутому, постійно прагнемо до змін, активно ставимо нові життєві цілі і досягаємо їх. І все б добре, але життя залишається міцно-міцно зав’язаним на колишньому партнері – кожен крок робиться з огляду на те, щоб довести, як він помилився, яку цінність втратив. І це психологічна залежність, а не відокремлення.

Життя для когось
Хтось занурюється в дітей, хтось – у роботу. Це непогане рятівне коло, щоб пережити, відволіктися у першу, найболючішу, стадію розставання. Але дуже часто воно перетворюється на єдиний і головний «порятунок», надто самовіданний. Від цього згодом страждають і самі діти, і колеги чи партнери по роботі – бо ж не всі хочуть стільки уваги і заповзяття. А потім і сама жінка дорікає: «Я вам життя присвятила». А краще б собі.
Ще одна крайність – відмова від стосунків взагалі. Після сильного душевного потрясіння не одна жінка сказала собі «досить» – не хочу більше страждань, розлук і взагалі стосунків. Це теж не вихід, це консервування образи.

людина, яка не може розстатися, не може й зустрітися – з іншим чоловіком, з собою

Кожна з нас проходить свої помилки і уроки, але головне, нагадує Геннадій Малейчук, пам’ятати: розстатися – означає психологічно відділитися. Це не досягається самонавіюваннями чи штучними обмеженнями, це складна внутрішня робота.

Перше, що треба зробити: визнати, що стосунки завершилися, і підсумувати їх – буквально прописати, якщо дуже вже болить, що було хорошого, що поганого для вас особисто, яких помилок припустилися і чого намагатиметеся не робити в наступних стосунках. Має бути чесна об’єктивна ревізія того життєвого етапу, який ви провели разом з чоловіком. Не єдиним чоловіком і не останнього етапу в житті.

Друге, що треба зробити: оплакати ці стосунки. Так, не стримуючи ні сліз, ні гніву – аж поки не стане трошки легше. Найбільша помилка – тримати все в собі, блокувати, не визнавати, що вам морально боляче. Потім все це «вилізе» якоюсь фізичною болячкою – доведено мільйон разів.

Третє, що треба зробити: розстатися з ілюзіями і сподіваннями. Стосунки не відновиш, якщо ви вже вирішили розстатися чи вас покинули. Чоловік не розкається, не приповзе на колінах. Йому взагалі може бути байдуже – змиріться. Це важко, так. Але це невідворотно.

Четверте, що треба зробити: знайти себе. Психологи це називають я-ідентичність. Після багатолітнього «ми» з чоловіком – спимо, відпочиваємо, вирішуємо, плануємо – тепер треба згадувати і вчитися заново жити, як «я»: сплю, вирішую, планую. І поступово, крок за кроком, відновлювати свої особисті інтереси, перебудовувати своє життя, переосмислювати ціності.

П'яте, що треба зробити: засвоїти просту річ – людина, яка не може розстатися, не може й зустрітися – з іншим чоловіком, з собою, з новим світом. Розставання – це смерть стосунків, але не людини. А людина має жити далі…