Познайомилися з правнучкою художниці – єдиною, яка успадкувала її образотворчий хист. 
Картини Марії Примаченко знає увесь світ, навіть головна ялинка України цьогоріч була прикрашена її впізнаваними образами. З усієї великої родини художниці малювати не вмів ніхто, поки не підросло вже третє покоління Маріїних нащадків – і серед них Аліна Гаєва, поки що єдина, кому передався прабабусин хист. Наша авторка Вікторія Шапаренко познайомилася з Аліною на виставці робіт Примаченко, яка, до речі, триватиме у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва до 22 березня. Познайомилися випадково: своєю приналежністю до відомого прізвища Аліна не хизується, хоча ззовні схожа на прабабцю і так само, як вона, постійно малює: ілюструє книжки, розробляє принти і дизайн одягу власної марки Ga.EVA, займається графікою і навіть… тату.

 

ззовні з Марією ми дуже схожі – я колись робила коротке відео, як моє обличчя перетворюється на її. Вражає!

Аліно, чи не тяжіє над вами відоме прізвище?
Якщо бути точними, то Марія Примаченко мені двоюрідна прабабця. І ми з сестрою-близнючкою Каріною дізналися про це лише в 14 років. Наш тато з Києва, його мама – з Болотні, як і весь його рід, але оскільки батьки розлучилися, ми про відому рідню не дуже знали. Одного разу побували на виставці в Києві, заїхали до бабусі, а вона: «О, так ви пішли по художній лінії…». І відкриває такий радянський альбом з вклеєними світлинами, показує: «О, це я, я з квіточками, я біля хати. А це тітка моя Примаченко стоїть…». Ми так: стоп-стоп, та сама Примаченко? Бабуся: «Так, вона. Знаєте, як у селі до цього ставились, вона була трохи дивна, але так гарно рушники вишивала і піч вимальовувала». Звісно, ми були здивовані… А за кілька років поїхали з сестрою у Седнів на вручення премії всеукраїнського фестивалю для дітей та молоді «Шевченко в моєму серці», яку виграли вже вдруге. У нас брали інтерв’ю і теж згадували про Примаченко. Це виглядало десь так: «Ось дівчата, вони щось малюють, а їхня прабабця – сама Марія Примаченко!». Ми одразу відходили на другий план, у тінь, тому після того вирішили з сестрою взагалі нікому не говорити про прабабцю. Так, ми теж малюємо, але її, на жаль, ніколи не бачили, тільки їздили на її батьківщину. Її невістка Ольга, велика фанатка свекрухи, нас щиро зустріла, подарувала журнал з роботами Марії. І все бідкалась, що не може подарувати якусь картину, бо вже нема – нещодавно їх обікрали.

То ви підтримуєте зв’язки з прямими нащадками Марії?
Не дуже. У сина Марії два сина, у них теж є діти. Правнучка Анастасія, що представляла виставку робіт Примаченко в Мистецькому Арсеналі, – з них. А ми такі трохи збоку стоїмо, і не хотілося б якось нав’язуватись. 
До речі, ззовні з Марією ми дуже схожі – я колись робила коротке відео, як моє обличчя перетворюється на її. Вражає!

Як ви розумієте картини прабабусі, є улюблені?
Загалом вона була досить саркастичною людиною, і в її творах чимало асоціацій, прихованих глибоких сенсів, підтекстів, які під маскою наївного живопису не зразу і розгледиш. У цьому і є мистецтво. Тому сприймати Примаченко лише, як майстра кольору і форми, мені здається, досить однобоко. Мені подобаються картини «Мавпа на пляжу», «Цирк», «Свиня-красуня».

 

Для мене основні все ж живопис і графіка. Я цю графіку інтегрую в живопис, а також у татуювання

Чи є щось з творчого спадку Марії у вас вдома?
Нічого немає. Коли Марія ще творила, багато хто в селі та й з рідні дивився на це, як на щось дивне – навіщо воно взагалі потрібно? Зараз, напевно, так дивляться і на нас. Така вже карма творчих людей.

Окрім живопису ви займаєтеся тату?
Так, вже більше двох років працюю майстром з татуажу – і придумую малюнки, і набиваю. Але собі ще нічого не створила, все – сестрі. Для себе хочеться щось особливе, щоб 100% моє. Цікавих ідей було багато, але я їх вже комусь зробила, а повторюватися не хочу.
Для мене основні все ж живопис і графіка. Власне, і картини Марії дуже графічні. Я цю графіку інтегрую в живопис, а також у татуювання. Ще я ілюстратор книжок, наразі працюю над новою серією малюнків.

Ви ще й маєте власний бренд одягу, правильно?
Ми створюємо одяг з сестрою під маркою Ga.EVA. Хочемо зробити його неординарним, але при цьому зручним. Він повсякденний, однак легко перетворюється на вечірній: такий собі трансформер. У Києві продаємося на маркетах «Всі. Свої», маємо власний шоу-рум у Дніпрі, де живе сестра. Минулого року демонстрували наш одяг в Парижі в pop-up-store і хочемо це продовжувати. Також плануємо приділити увагу високому мистецтву в моді. Вже навіть почали шити куртки – з принтами живопису.

Творчий шлях обрала ще одна спадкоємиця відомого українця – поетеса і піаністка Олеся Франко. Про видатного прадіда, Франковий рід та свою творчість вона розповіла в інтерв’ю україночкам – читайте тут.

Фото Марина Козінець, Лєна Божко

Рубрика: