Тричі вінчана «чорна князівна», яка співзаснувала Острозьку академію.
Цю волинянку офіційні історичні джерела найчастіше згадують саме у зв’язку з академією та меценатством і майже не зосереджуються на особистому житті однієї з найяскравіших представниць князівського роду Острозьких – некоронованих володарів Волині. Пантелеймон Куліш згадав про її неймовірну вроду і походження лише в контексті свого героя Байди Вишневецького, який до неї сватався серед десятка інших вельмож. Кілька польських малознаних у нас літераторів і волинських краєзнавців присвячували Гальшці невеличкі описи – і все. Хоча навіть основні літописні факти з її життя – це вже готовий синопсис захоплюючої мелодрами, де є й кохання, зради, переслідування і навіть «довічна» маска на лиці…

Фото з відкритих джерел.

По народженню Гальшка стала власницею багатьох міст і маєтків, і саме ця спадщина стала причиною її трагедій

Гальшка – народне і домашнє ім'я князівни. Офіційно у метриці вона записана Єлизаветою в честь святої, в день якої вона народилася – 19 листопада 1539 року.

Мати Гальшки – Беата Косцелецька не просто належала до одного з найзаможніших родів польського королівства, а й, кажуть, була позашлюбною донькою короля Сигізмунда ІІ Августа. Він і видав доньку за волинського князя Іллю Острозького.

Гальшка залишилася напівсиротою: батько Ілля Острозький раптово помер через півроку після одруження, коли його дружина носила під серцем донечку. По народженню Гальшка, за заздалегідь складеним заповітом батька, автоматично стала власницею багатьох міст, містечок, замків, маєтків, і саме ця спадщина стала причиною її трагедій і вічної боротьби між її матір'ю Беатою і рідним дядьком Василем Острозьким.

Сучасники називали Гальшку найгарнішою жінкою XVI століття, хоча жодного достовірного портрету Гальшки нема, усі її зображення малювалися з описів очевидців. Втім, достеменно відомо, що дівчина, окрім вроди, була дуже здібною до наук – вміла читати, писати, знала кілька мов.

За руку і серце, а точніше багатства, Гальшки змагалися представники найбільших магнатських родів, яких сватали опікуни дівчини – мати Беата, дядько Василь Острозький і сам король Сигізмунд II Август. За легендою, серед претендентів на одруження був й волинський магнат Дмитро Вишневецький. Гальшці не подобався жоден з кавалерів, а тим паче її матері, яка прагнула видати доньку заміж лише за когось із своїх фаворитів, але не в силах протистояти королю і брату покійного чоловіка навмисне вивезла і сховала доньку в замку в Острозі.

На фото зліва Гальшка Острозька, зверху – Беата Косцелецька, знизу – Василь Острозький. Фото з відкритих джерел.

серце її належало іншому – князю Симеону Слуцькому, нащадку великих литовських князів

Вперше Гальшку силоміць видали заміж у 14 років. Дядько Василь Острозький разом зі своїм протеже – старостою канівським і черкаським Дмитром Сангушком захопили замок, де переховувалася Беата з Гальшкою, і попри їхньої волі тут же обвінчали юну дівчину з Сангушком. І поки новоспечений жених перевозив молоду дружину в своє помістя, її мати їхала скаржитися до короля Сигізмунда. Той, розгнівавшись на таке самочинство і маючи свої плани на заміжжя багатої спадкоємниці, своїм приписом шлюб розірвав, велів князя Сангушка стратити, а Гальшці повернутися до матері. Втім Сангушко не збирався просто так коритися і разом з переодягненою в чоловіче вбрання дружиною ледь не втік з Речі Посполитої. Їх схопили майже на кордоні, чоловіка жорстокого вбили, а Гальшку повернули до матері.

За деякими джерелами, Гальшка на момент вбивства Дмитра Санґушка була вагітна від нього і згодом народила сина – майбутнього козацького ватажка Северина Наливайка. Однак немовля після народження і через ганебний шлюб віддали на всиновлення у родину Наливайків, яка вірно служила Острозьким. На користь цієї гіпотези свідчить і той факт, що «простолюдин» Северин з юних літ дивним чином потрапив на службу до князя Василя Острозького (виходить, свого двоюрідного діда) і згодом почав керувати його охороною.

Вдруге Гальшку обвінчали за наказом короля Сигізмунда з його прибічником і магнатом Лукашем Ґуркою. Дівчина витримала всі вінчальні обряди – а шлюб освячував сам єпископ Познанський – і втекла від нелюба до Львова у домініканський монастир. Тому що серце її вже належало іншому – князю Симеону Слуцькому, нащадку великих литовських князів.

Втретє Гальшка обвінчалася саме з Симеоном. Їй було 19, йому 24. Проти цього шлюбу були всі – від короля Сигізмунда до матері, але Гальшка не послухалася і побралася з коханим у домініканському монастирі. Король наказав силою повернути дівчину законному чоловіку Гурці, а Симеона вбити – його відрубану руку з обручкою принесли Гальшці, як доказ кінця їхнього кохання.

Фото з відкритих джерел.

Усі 14 років заточення у вежі Гальшка носила лише чорний одяг, за що й була названа «чорною князівною»

«Законний» чоловік Лукаш Ґурка після повернення «невірної» дружини розправився з нею по-своєму: наказав довічно одягти на її обличчя маску, щоб ніхто не бачив її красу, і закрив у Шамотульській вежі з дозволом робити тільки одну прогулянку – підземним коридором у костьол прослухати месу.

Гальшка пробула у вежі чотирнадцять років, допоки не помер Лукаш. Увесь цей час вона носила лише чорний одяг, за що й була названа «чорною князівною». Отримавши волю, справді вільною Гальшка не стала – її під своє опікунство взяв той самий дядько Василь Острозький, але вже без наміру знову видати племінницю заміж – прагнув сам контролювати її багатства. Власне, Гальшка й передала йому в управління своє майно, а сама зайнялася благочинністю і допомогою монастирям.

Гальшка особисто заповіла і задокументувала у тестаменті 6 тисяч кіп литовських грошей на розвиток і будівництво православної академії, що планував відкрити її дядько, – славнозвісної Острозької академії. Завдяки Гальшці з'явилася вища Слов’яно-Греко-Латинська школа «Волинські Афіни» – тодішній освітній та культурний центр в Острозі.

Померла князівна у 43 роки в так званому «замку на водах» у Закриниччі на Поділлі. Кажуть, що у молодий місяць тут досі з'являється її привид і оплакує свою нещасливу жіночу долю.

Рубрика: 

Новини партнерів