10 правил етикету, які ми, панянки, часто порушуємо. 
Навіть найвихованіші:) Через поспіх, забудькуватість чи обставини. Ми також «порушниці» – зрозуміли це на чудовій лекції фахівчині з етикету, авторки «Етикету в історіях» Анни Чаплигіної, яку вона провела для всіх бажаючих в креативному просторі «Часопис». Лекція, до слова, тривала понад дві години – дуже багато цікавого розповідала Анна, в своїй інстаграм-сторінці вона ще є дає міні-уроки з етикету. Ми склали з них коротенький «путівничок» хороших манер з найпоширеніших і дуже вже жіночих етикетних помилок.

Весь марафет – фарбування губ, припудрювання, самомилування в люстерко – наводимо виключно в туалетній кімнаті. Не в кабінеті при всіх колегах, не за столиком кафе чи ресторану. Те ж стосується і зубочисток – взяли зі столу і пішли в туалет виймати кріп зі свого «невініра»:)

Намагаємося не залишати слід помади на склянці чи чашці – це не дуже гарно з точки зору етикету. Щоб край бокалу не ряснів якоюсь «Весняною фуксією №146», нафарбовані губи треба акуратно промокнути серветкою, а якщо її під рукою нема – облизати губи, тоді помада не залишиться на склі – перевірено. Але облизувати потрібно непомітно: для цього, радить Анна Чаплигіна, можна прикрити рот рукою, наче злегка прокашлюєшся, і в цей час непомітно облизати губи.

Ніколи не звертаємося одна до одної «жінка» (і забороняємо чоловікам:) «Жінко, це ви остання в черзі?», «Жіночко, тут зупиняється 347 автобус?» – табу, навіть якщо цій жінці 903 роки. Жінка – це фізіологічне визначення статі, але аж ніяк не ввічливе звернення. В нашій мові є таке гарне слово "пані": «Прошу пані, підкажіть, будь ласка…» Від такого й сама почуваєшся шляхетно, і пані буде вдячна за милозвучне звернення.

У діловому спілкуванні людину називаємо тим іменем, яким вона представляється: якщо Наталія, то лише так, а не Наталя, Наталочка, Натуся, Наталі – жодних пестливо-зменшувальних імен, якими багато хто часто і фамільярно грішить. Ну хіба вона сама дозволить і скаже: «Можна просто Наталка».

 

Золоте правило етикету: найважливіший з усіх важливих – той, хто зараз сидить напроти тебе

Ніколи не робимо зауваження незнайомій людині: «Вам відомо, що у спортзал не пахняться літрами парфумів?», «Перестаньте так голосно сьорбати той чай», «Зніміть капелюх у приміщенні» – таке неввічливе зауваження автоматично ставить нас на однаковий щабель з невихованою людиною. А от рідним варто сказати своє побажання – делікатно і не в момент ситуації при всіх, а вже після і наодинці.

На зустрічах телефон не кладемо на стіл. Взагалі його не кладемо, а залишаємо в сумці чи кишені, щоб не заважав і не відволікав, особливо на ділових перемовинах. У крайньому разі, якщо чекаєте важливий дзвінок чи повідомлення, ставимо на беззвучний режим. Якщо телефон при цьому розривається від неважливих чи нетермінових дзвінків, відповідаємо аж після зустрічі. Золоте правило етикету: найважливіший з усіх важливих – той, хто зараз сидить напроти тебе.

Клатч кладемо на коліна, маленьку сумочку – на своє крісло, сперши на спинку чи підлокітник, великі торбини ставимо на окремий стілець, рюкзаки та портфелі – на підлогу під стіл.

Не засмічуємо спілкування в месенджерах "дробленими" повідомленнями: одне смс «Привіт», друге «Маю питання», третє «Маєш час?», четверте «Можу тебе набрати». Ввічливіше сформулювати одне повідомлення, коротке і по суті, і не відволікати, не дратувати адресата багатократним пустомовним «дзеньканням».

Не зловживаємо месенджерами – вони призначені для термінових питань чи неформального спілкування. У ділових взаєминах краще користуватися офіційним емейлом і в робочий час.

Не кажемо «будь здоровий» при кожному чужому чханні і «смачного» кожному, хто приєднався до столу. У разі застуди людині краще запропонувати реальну допомогу, аніж змушувати щоразу із закладеним носом дякувати на наше тринадцяте «будь здоров». Щодо їжі за одним столом чи просто серед знайомих, то всі оті наші уявлення про гречність зайві і лише змушують людину, яка стікає слиною від голоду чи вже щось жує, відповідати з набитим ротом. Якщо це офіційне застілля, достатньо запрошення господаря до столу, буденні офісні обіди церемоній не потребують.

Сподіваємося, ми ввічливо про все це написали:)

Фото Idda van Munster, а також з відкритих джерел