Саме так можна назвати Абіє – нову зірку українського музичного небосхилу. 
Насправді її звати Наталя Шевченко, їй майже 19 і її немає у розкручених попсових хітпарадах чи телешоу. Але юну миргородчанку вже добре знають поціновувачі нової української музики, користувачі youtube і перший український музичний інтернет-канал MusicVideo.UA, де кліпи Абіє набирають тисячі переглядів. Власне, це й кліпами у звичному розумінні не назвеш. Це, швидше, історії від самого серця – пісенні та віршовані. Наталя, вона ж Абіє, співає у стилі фолк-джаз і, фактично, перша в Україні створює й інший цікавий жанр мелодекламації. Слова і музику пише сама – глибоку, чуттєву, філософську, незвичну для молодої виконавиці. Навіть назви її творів вирізняються з-поміж інших – «Бог дав тобі сенс», «Мій ідоле», «Ките мій». Звідки все це і для чого Абіє розповіла українкам.

 

Абіє на старослов’янській означає «тут і зараз». Мить. Як і все наше життя

Наталю, коли і як ви почали писати?
Так склалося, що я завжди любила мову, любила уроки літератури, де можна було аналізувати слова, складати з них смислові конструкції. Інколи бувало так, що читаєш чиїсь вірші і відчуваєш, ніби це мої думки хтось перефразував. Ніби це я написала. Так було з Ліною Костенко, вона мій янгол у ліриці. А ще Сергій Жадан, і обоє – моя скарбничка натхнення. Я завжди любила серйозну інтимну лірику. Починалося все з раннього Маяковського, Цвєтаєвої. Згодом захопилася українською поезією. Такий час настав, що почало чіпляти.
Два останні роки у школі кардинально мене змінили, я цілковито занурилася в себе. Саме тоді дозволила собі писати, але дуже соромилася того і приховувала. Можливо, так нікому б і не зізналася, однак мою особливу зацікавленість поезією помітила вчителька української мови. Це не просто шкільний педагог, це людина, яка доклала чимало сил, щоб довести мені тоді, що я відчуваю по-своєму, що я бачу інакше... Вона – найпалкіша прихильниця Ліни Костенко. Це нас зблизило, і це був початок. Я заприсяглася Тетяні Вікторівні (якщо ви це зараз читаєте, дякую вам!), що приноситиму кожного дня їй усе-усе своє настрочене добро, і вона щось із тим зробить. Носила я, носила і врешті вирішили ми надрукувати збірочку. Тоді постало питання, як її назвати?

І тоді ж зˈявилося Абіє? Звідки це творче ім'я і що означає?
Я вишукала його у словнику старослов’янських слів. Одразу зауважила вдале (як на мене) поєднання літер, прочитала значення – «тут і зараз». Мить. Як і все наше життя. І тоді збагнула, що це моє слово. Від нього віяло теплом. Тепер у мене є перша маленька збірочка, надрукована на шкільному принтері, під назвою «Абіє». Ну а потім я вже не думала над творчим ім’ям. Прилипло це.

 

Мені подобається читати під музику, бо є вірші, які хочеться виплеснути, а на пісню вони не лягають. Надто пластичні, насичені іншими ритмами, сенсами

Тож першими були вірші. А як почали писати музику?
Музика була в мені. А слова виривалися назовні. Я не наважувалася писати, мовляв, хто я, аби створювати пісні. Я не композитор і не поет. Я просто наївна школярка. Але якось мій друг, талановитий гітарист, автор і геніальний актор Іван Брикулець сказав: «Для того щоб писати, не потрібно досконало вчити гармонії, не варто бути бісовим генієм з абсолютним слухом. Треба просто відчувати. Ти вільна, в тебе є мільйони звуків, забудь про рамки, забудь про норми. Співай, і від твого голосу здригатиметься увесь світ». Ну, з оцих слів усе й почалося.

Ви творите у двох жанрах – пісні і мелодекламація. Як ви самі охарактеризуєте свою манеру?
Не знаю, як охарактеризувати. Думаю, є люди, компетентніші у жанрах, аніж я. Я просто роблю те, що мені хочеться. І я щаслива, що можу це робити.

Декламування віршів під музику – цікавий новий напрямок, за кордоном є такі виконавиці. В Україні ви, напевне, перша, хто його спробував. Як виникла ця ідея?
Мені подобається читати під музику, бо є вірші, які хочеться виплеснути, а на пісню вони не лягають. Надто пластичні, насичені іншими ритмами, сенсами. Надто сильні, аби легко сприйматися як пісня. Вірші, які не летять, над якими треба думати, які треба розгадувати, вірші-шифри. Слова в них тісно переплітаються.
Пісня не може містити такої кількості слів, бо в моєму виконанні вона зазвучить кострубатим репом. А мені цього не хочеться. Мені кортить саме прочитати. Як це бачу я! Тому ось так.

Хто ваш перший слухач? Кому довіряєте, до кого прислухаєтесь?
Перші слухачі… Це моя муза, точніше, мій музон: він перетворював наші посиденьки з Іваном-гітаристом у відео, відео конвертував у аудіо, а потім крутив у плеєрі. Його смаку я довіряю. А ще мої друзі, моя родина! Мої племінники. Один іще в животику слухав. Моя перша викладач по вокалу, мій друг Наталя Вікторівна.

 

Я просто стараюся вчасно записати те, що калатає всередині і виривається назовні. Я небайдужа, і це інколи дуже шкодить

Скільки зараз вже пісень і віршів? Чи є улюблені?
Вірші не рахувала, багато. Хочу випустити збірку, ніяк не зберуся. Та чи варто? А пісень написала вже одинадцять. Шукаю спонсора, аби записувати решту.

Ви співаєте не попсу, а розумну музику, ви дуже юна і, я так розумію, без суперпродюсерів та мільйонних бюджетів. Як такому самородку пробитися? Що робите для цього, з чим стикаєтеся? Що вас приємно дивує на цьому шляху, а що розчаровує?
Дивує зазвичай реакція людей на мою творчість. Щоразу я млію, коли чую щось тепле на свою адресу, коли людей дійсно зачіпають мої пісні. Це для мене ейфорія, я живу цим. Проблема у спонсорстві того всього. Хочеться створювати якісні проекти, які, звісно ж, потребують витрат. Я дуже вдячна своїм батькам за те, що вони покривають усі мої збитки, однак дуже хочу розвиватися далі. Такі наші земні проблеми: обмаль грошей і часу.

У вас досить філософські твори. Звідки в вас це? У такому віці більше співають про нерозділене кохання, пристрасті, «любив-розлюбив».
Я просто стараюся вчасно записати те, що калатає всередині і виривається назовні. Я небайдужа, і це інколи дуже шкодить. Бо трапляється, що за свою позицію доводиться платити. Та в мене нема іншого життя чи іншої сцени. Я маю виходити і щоразу розповідати свою історію. Це місія.

А як щодо кохання? Чи вільне серце? І хто бути тим «ідолом», про якого йдеться у вашому вірші? Якщо не секрет.
У мене є людина, яка вчить мене любити. Яка вміє любити так, як «ніхто не кохав». Він надихає мене, він творить мене, сам того не усвідомлюючи. Це сила, це любов. Це вічність.
Я хочу сказати людям про любов, аби вони стали щасливішими. І пишаюся, бо мені це вдається.

 

Я просто ще не навчилася кричати про любов. Я крик конвертую у тексти. Я намагаюся

Кажуть, що тільки коли людина сама відчуває сильні почуття, з'являються й сильні твори. Які почуття вам допомагають писати?
Мене вчать діти, мене вони надихають. Мої діти – всі діти світу. Мої синочки – це Мирон і Семен, племінники. Я чекала їхнього народження затаївшись! Це справді чудо. Це фантастика. Коли я побачила вперше Сема, то сказала сестрі, що вона Бог.

Яку музику самі слухаєте?
Я закохана у творчість Дмитра Шурова, люблю Земфіру, люблю ДахаБраха, Eva Cassidy, Amy Winehouse, Ben Howard, Regina Spektor і багатьох інших. Слухаю різну музику. Не так давно дізналася про польську співачку Наталію Пшибищ. Обожнюю альтернативне кіно і Ренату Літвінову.

У вас є пісня «Бог дав тобі сенс». У чому для вас сенс творчості, в житті?
Інколи люди говорять, що всі мої пісні повільні й сумні. Я просто ще не навчилася кричати про любов. Я крик конвертую у тексти. Я намагаюся. Хочу, аби під них закохувалися.

«Українки» хочуть цього теж – послухайте «Зірку» Абіє і теж закохуйтеся. Принаймні, у творчість української виконавиці.

 

 

До речі, Абіє представила нову аудіороботу «Море» – її перший комерційний сингл, який можна буде купити в крамниці Google Play. Наразі реліз відкритий для передзамовлення за цим посиланням.
Підтримаймо нову українську музику і молоду співачку!

Рубрика: