Як це: стати професійною «помічницею у пологах», покинути роботу фінансиста і розвивати рух природнього батьківства. 
Що таке доула "україночки" дізналися завдяки… житомирянці Олександрі Тимошенко – першій і поки єдиній сертифікованій доулі в місті. Тепер вже знаємо, що доул багато й в інших містах, але саме Олександра в інтерв’ю нашому партнеру Zhytomyr. Travel розповіла про цю нову професію, а заодно й нам:)

В Україні ця професія не має офіційного статусу, але як факт існує вже років шість-сім

З грецької доула – це… рабиня. Образно кажучи, «рабиня породіллі»: вона морально і фізично допомогає майбутній мамі у пологах, роблячи їх комфортними. В Україні ця професія не має офіційного статусу, але як факт існує вже років шість-сім. В країнах, де сучасний підхід до пологів, доули вже давно є в штаті кожного пологового будинку. А з'явилися вони завдяки експерименту. В пологових будинках вивчали, як впливає на дитину те, що після народження її кладають мамі на груди. Фіксувала дані окрема жінка за згодою мами. Вона просто знаходилася поруч. За результатами експерименту медики побачили, що пологи, на яких вона була присутня, проходили легше: менше втручань, менше кесаревих розтинів, менше патологій. Спрацьовував ефект жіночої солідарності, підтримки, і це виявилося дуже ефективним. «Це справді додатковий ресурс, – зазначає Олександра. – Він допомагає жінці і фізично, і морально й енергетично». Вона сама мама трьох діток і добре знає, про що говорить. Власне, заради цієї корисної справи навіть залишила престижну роботу фінансиста.

Все почалося з моїх перших пологів, які пройшли жахливо, і я це сприйняла як норму. А другі й треті були зовсім інші, навіть приємні, і я захотіла зрозуміти, чому ж так? Так і відкрила для себе цілий світ під назвою «природні пологи». Природа дуже мудра, кожна функція тіла має свій сенс. Коли це розумієш, то бачиш, наскільки безпечним і нормальним є процес народження дитини. Це не складно, якщо знаєш, що саме важливо, а що може заважати природнім процесам. Для цього я створила проект з підготовки до пологів VDOH – щоб інформувати жінок, які навіть на підозрюють про можливості власного тіла. У 2016 році отримала сертифікат про навчання у єдиному на той момент в Україні закладі, де готували доул – це громадська Асоціація фахівців природнього батьківства (АФПБ). Я є її представником, тому не лише займаюся проектом VDOH, а також провожу волонтерські зустрічі з підготовки до пологів від Асоціації.

Що входить в мої обов’язки? Тримати за руку – здається, простий жест, але жінки найчастіше вдячні саме за нього, кажуть: «Якби не ти, я б не змогла…». Тихенько посміхаюсь, коли таке чую. Адже кожна жінка може народжувати сама, просто багатьом не вистачає віри в свої сили, і фізична підтримка поруч є тою основою, на яку вона спирається. 
Ще я допомагаю дихати. Це дуже важливо у процесі пологів. Іноді породілля так зосереджена на своїх відчуттях, що просто забуває це робити і затримує подих. Доула допомагає їй тримати ритм.
Ще доула масажує, гладить, може й розмовляти, але як саме треба теж знати, бо зайві розмови можуть лише завадити. Всі дії прописані в міжнародному коді доул.

 

Зараз в Україні близько 200 доул. Ми хочемо об'єднати їх, домогтися, щоб вони всі дотримувалися міжнародного коду доул

Інше питання, що доула не робить. Доула не втручається у процес пологів, не оцінює стан жінки чи дитини і нікому нічого не радить. Вона просто знаходиться поруч і допомагає жінці, йде за її потребами.
До мене лікарі ставляться нормально, хоч спочатку питали: «У вас є медична освіта?». Я взагалі мало контактую з лікарем: я при жінці – я її тінь.

Наша Асоціація фахівців природнього батьківства нараховує 40 сертифікованих доул, всі ми тримаємо зв’язок, спілкуємося, підтримуємо одна одну, двічі на рік зустрічаємось на профілабах, а кожна у своєму місті проводить спільний проект – «Посиденьки для вагітних». Загалом зараз в Україні близько 200 доул. Ми хочемо об'єднати їх, домогтися, щоб вони всі дотримувалися міжнародного коду доул, а сама професія стала офіційною. І звичайно, щоб було більше нового, прогресивного та корисного для українок.

Негативних емоцій на пологах не відчуваю – доула має бути спокійною. Мене часто питають: «За що ви відповідає при пологах?» За свій стан! Бо мій спокійний стан утримує у спокійному стані жінку, а іноді й всіх присутніх. Коли стресова ситуація, то стресують всі: лікар переживає, бо несе відповідальність; батько, присутній на пологах, також переживає. В таких ситуаціях має бути хоч хтось виважений, хто безумовно вірить, що все пройде добре. До того ж маю власний досвід двох позитивних пологів. Перший раз народжувала по блату, і отримала всі можливі втручання. Може тому, що по блату тобі більше приділяють уваги, а на пологах зайва увага дає протилежний ефект. Я знаю, як це може бути нормально, природно і без втручань. І на всіх пологах, на яких я була присутня, все саме так і відбувалось.

В моїй професії конкуренції не існує, а так не повинно бути – має бути вибір. В Житомирі я взагалі єдина сертифікована доула. Пологи – це досить інтимний процес: якійсь жінці підійде одна доула, а іншій – друга. Вибираєш по відчуттях. Ти така, яка є: комусь подобаєшся, а комусь ні. Маю надію, що у перспективі в місті з’являться нові сертифіковані доули, які будуть якісно та безпечно надавати сім’ям послуги, а жінки матимуть вибір.

До пологів зазвичай я провожу дві півторагодинні консультації, на яких розповідаю, як ми будемо "працювати", що відбуватиметься, відповідаю на всі питання, а потім жінка обирає, підходить їй це чи ні. Я не примушую, не наказую, не говорю: «Якщо ви до мене прийшли, то вам від мене нікуди не дітись». Жінка може відмовитись від моїх послуг навіть коли почались пологи: це її вибір. Може, я як «дівчинка-простачка», для мене це не бізнес-підхід, а справа від душі. Люблю допомагати людям, більше, ніж це мені потрібно. І тепер роблю це в такому професійному форматі.

Пам’ятаю перші пологи, які супроводжувала. Це було не так давно, два роки тому. Завдяки власному досвіду в пологах і грамотному підходу свого вчителя Юлії Шушайло, яка мене навчала доульскій справі, все пройшло чудово і породілля була задоволена. Спокій і віра в жінку – це два основних інструмента справжньої доули. А ще мені допомогає інтуїція: не знаю, як це працює, але до кожної жінки потрібен свій підхід, завжди відчуваю, яка допомога потрібна.

 

Ти повинна бути поруч з жінкою тоді, коли її організм захоче народжувати, а це може бути і вдень, і вночі

Доула – це дуже ресурсно, і тут не може бути конвеєру. Нормою вважається супровід максимум трьох жінок на місяць, і для мене це вже забагато. Це величезна моральна відповідальність: не можна нікуди поїхати, піти на свято, маєш завжди бути на зв’язку, маєш бути поруч з жінкою тоді, коли її організм захоче народжувати, а це може бути і вдень, і вночі. За будь-яких обставин у потрібний час.

Татусі під час пологів поводяться по-різному. Свідомість ще не втрачали, але ж тато є тато. Скільки б ти їм на курсі не розповідала, що пологи – природній процес, вони тільки до якогось моменту почуваються готовими. Часто до моменту, коли дитина починає народжуватись. Когось мами випроваджують, хтось сам йде, коли відчуває, що так краще. Буває, що тато стресує, йому погано, а він намагається триматися, щоб бути поруч, і так лише шкодить атмосфері: адреналін передається, а адреналін – ворог природних пологів. Науково доведено, що стресовий стан має властивість передаватися. Коли бачу таке, татові говорю: «Нам водичка потрібна». Чи відправляю його перепочити, кажу: «Давайте чергувати, зараз ви йдіть відпочиньте, а потім я піду». Дехто з радістю погоджується, і доки тато відпочиває, мама чудово народжує.

Мій батько з багатодітної сім’ї, і до професії доули ставиться спокійно. Його мама народжувала вдома, як і всіх своїх 12 дітей. А моя мама – лікар, людина системи. Вона дуже довго дивилась на мене скептично. І страждала, допоки я їй все не пояснила. Заспокоїлась тільки тоді, коли зрозуміла, що у пологи я не втручаюсь, тоді їй все стало «ок», нормально. І все ж мама дуже сумує, що я покинула фінансову справу, каже: «Колись ти отямишся». А я з часом хочу відкрити власний центр підготовки до пологів чи йога-центр. І в цьому моя фінансова освіта, до речі, буде в нагоді.

У мене троє дітей. Кожна вагітність робила мене гарнішою, а я не розуміла, за рахунок чого. Тепер знаю, що вагітність – це передусім потужний обмін речовин, і кожна здорова вагітність має, так би мовити, омолоджувальний ефект. У мене є знайомі жінки, які народили і шість дітей, і десять. Всі прекрасно виглядають.

Сучасні діти надзвичайні, неначе з космосу… Зі своїми дітьми дотримуюся принципу вільного виховання: усе дозволяю, бо з народження поважаю в них особистість. Мені просто Бог дав таких дітей, яких я й не виховую, а вони виховані і навчаються добре. Я взагалі відчуваю на собі підтримку Божественного…

Моя головна риса характеру – любов до людей: завжди хочу догодити. Це не дуже добре, але я знайшла цьому професійне застосування.

 

Боюся, щоб професія доули не була спотворена, щоб те живе, природне, що стосується народження людини, не перетворилося на бізнес

Мені дуже допомагають заняття йогою. Коли почала практикувати, наче увійшла в потік, речі самі собою почали відбуватися так, як потрібно мені, прокинулася інтуїція. Я намагаюся знаходити баланс в любій справі. Взагалі мені подобається займатись різними речами, насправді ж все взаємопов’язане.

Боюся, щоб професія доули не була спотворена, щоб те живе, природне, що стосується народження людини, не перетворилося на бізнес. Дуже багато зараз людей готові розкручуватися на будь-чому. Цього й боюся.

Чи реалізована я жінка? Звичайно. Окрім роботи доулою, я веду курси підготовки до пологів VDOH. Після курсу жінка йде на пологи без страху, з впевненістю і любов’ю. Головне, що породіллі розуміють, що певна освоєна на курсах техніка справді допомогла при народженні дитини. І їхня вдячність мене надихає.

Розмовляла Оксана Давиденко
Фото Катерина Кононюк

Маємо ще цікаву жіночу історію, про те як це – стати переселенкою: бути молодим кандидатом наук, втратити дім, опинитися в чужому місті, не здатися і заснувати дитячий театр. Читайте тут.

Рубрика: