Івано-Франківщина поспішає творити добро.
І багата людьми, які дбають про нужденних. Вони не афішують свої справи, але їх добре знають у регіоні. Познайомтеся!

Андрій Микитин: "Я роблю те, чого не хочуть робити інші…"
Благодійний Християнський Фонд Солідарності був створений у Івано-Франківську в1998 році. 7 грудня 2018 року буде ювілей – 20 років діяльності. Про роботу фонду розповідає його керівник Андрій Микитин.

За час діяльності реалізовано десятки проектів на мільйони гривень. За цей час надано допомогу десятким тисяч потребуючих: матеріальну, психологічну, прочитано тисячі лекцій з профілактики негативних суспільних явищ та проведено сотні семінарів.

Я ніколи не збирався займатися благодійністю, але весь час мене життєві обставини спроваджують до такої роботи. Я навіть знаю причину чому так відбувається. Коли я був маленький і їхав автобусом, то побачив маленьких дітей та бабусь, які просили милостиню під церквою. Мені так шкода стало, що не можу їм нічим допомогти. Я розплакався і вирішив: коли виросту допоможу обов’язково! Мені було тоді 5 або 6 років…

Коли виріс і на початку 1990-х пробував займатися різним бізнесом, мене завжди Бог скеровував до моєї обітниці. Був час, коли я навіть виїхав за кордон, але хвороба рідних змусила мене повернутися. Коли пізніше мене запросили на роботу до Києва, ситуація повторилася – на цей раз захворів я. Коли я не займаюся благодійністю, то Бог скеровує мене на таке служіння людям.
Згадую Біблію. Був такий герой Йона. Він вирішив теж порушити свою обітницю та втекти в Італію, але його проковтнув кит і викинув на берег Ніневії, куди він зовсім не збирався їхати… Обітниці треба виконувати.

Благодійність, якою я займаюся, є непоказною, я роблю те, що не хочуть робити інші люди... Сьогодні, наприклад, ми збираємо вживані речі. Цим ніхто не хоче займатися на постійній основі, бо дуже складно: люди приносять речі масово, все треба сортувати, а потім приходять потребуючі, вибирають те, що їм підходить, а все, що залишається, треба сортувати наново. І так кожен день...

Інший напрямок роботи – лекції проти паління та вживання алкоголю. Їх читають люди, які зовсім не п’ють і не палять. І я теж. Багато покликуються вести такі бесіди, але самі вживають спиртні напої , як кажуть, «в міру». Ми такого не практикуємо. Немає і не може бути жартів з алкоголем, цигарками так само, як і з наркотиками.

Наш Фонд також підтримує інші благодійні спільноти і є ресурсним центром для організацій, які створюються. Ми створили вже десятки організацій не тільки в області, але і в Тернополі, Чернівцях, Ужгороді і, навіть, в Луганську, але там зараз ця організація не працює. Зрештою, і нас також створили свого часу. Ще у 1994 році була створена ініціативна група італійським фондом Чентро Італьяно Крістіано делля Солідарієтта, директором якого був священник Дон Джузеппе Досетті.

За час роботи траплялися цікаві історії, від сумних до кумедних, від історій успіху до історій переслідування з боку влади. Найбільше запам'яталася історія сироти з Коломийського району, яка жила зі старенькою бабусею. Влада подарувала їм двокамерний холодильник, але коли наші волонтери знайшли цю дівчинку та бабусю, то холодильник стояв запечатаний в пластик – не було що у ньому зберігати. Ми взялися за опіку і кожен тиждень провозили для них продукти та одяг. Так підтримували їх два роки, потім дівчинка поступила у навчальний заклад, але ми і тоді не залишили цю родину без допомоги.

 

«Наша мета – дати дітям родинне тепло»
Містечко Милосердя святого Миколая у передмісті Івано-Франківська, с. Крихівцях, функціонує вже протягом 14 років. Як розповідає настоятелька містечка сестра Марія, з його стін вийшло загалом близько 600 дітей.

«Діти, які до нас потрапляють, різного віку, – каже сестра, – від немовлят, у випадку, коли мати відмовляється від новонародженого, до вісімнадцятилітніх. Зараз маємо 34 підопічних. Наймолодшій Даринці два рочки, найстаршій – вісімнадцять.

Наш Дім Милосердя, перш за все, має на меті надати дітям родинне тепло. А це – дах над головою, їжа, тепла розмова, спільне дозвілля та заняття чи підготовка до школи. Школярі відвідують загальноосвітні школи неподалік, а найменші завжди тут, у нашому садочку».

Діти потрапляють до Містечка Милосердя святого Миколая через кризові ситуації в родині, залежність батьків від алкоголю чи наркотиків. Працюють з дітьми шестеро сестер-монахинь, а також волонтери.

Окрім притулку для дітей, згромадження Воплоченного Слова має на Прикарпатті будинок, у якому живуть самотні матері з дітьми та будинок для людей похилого віку біля Тернополя. Функціонують вони шість років. «Матерів наші сестри вчать відповідальності і правильному вихованню дітей, – каже сестра Марія. – А люди похилого віку отримують все для них необхідне».

За роки функціонування Дому Милосердя було чимало випадків всиновлення дітей.

Кошти на діяльність притулок отримує здебільшого від благодійників. За все, починаючи від коштів і закінчуючи найнеобхіднішими речами, дякують сестри людям доброї волі і Божому милосердю.

 

«Збереження віри та допомога потребуючим»
Таким є девіз «Мальтійської служби допомоги», яка фактично почала працювати в Івано-Франківську з 1991 року, а офіційно була зареєстрована в 1996 році. Зараз в своїх лавах івано-франківські мальтійці нараховують 300 волонтерів. Сформовано 9 груп, серед яких група людей на візочках, старших мальтійців, молоді, навіть дітей від 3 до 7 років. Робота здійснюється по багатьох напрямках: надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках, катастрофах, стихійних лихах, аваріях, організації таборів, приготування їжі для забезпечення прощ та масових заходів, допомога сиротам, біженцям, адаптація людей на візочках та ін.
Але найкраще про роботу мальтійців розкажуть фотофакти.

Наталія Храбатин, Наталія Палій
Конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро», ініційований «Благодійним фондом Олександра Шевченка» та Українським журналістським фондом

Рубрика: