Що на 1 травня роблять навіть не відьми: легенди про прадавнє містичне «свято».
Старослов"янське теж – кажуть, в Києві на Лисій горі його досі відзначають. Не бачили, не знаємо, до чорної магії стосунку не маємо – хоч всі жінки трошки відьми:), але задля розваги дещо дізналися про так званий Брахманський Великдень або "ніч відьом". Не дарма ж він існує ще з давніх-давен та ще й названий чомусь іменем святої – англійської християнської проповідниці Вальпургії. Може, тому що вона нібито мала владу над водою і була канонізована саме 1 травня, щоправда, в 777 році. 

Ще задовго до цього і до самого християнства прадавні люди виділяли цей день, як день сили. Ними вважалися 8 днів: два рівнодення, два сонцестояння і чотири "точки" між ними. Зокрема, й ніч з 30 квітня, яка розташована рівно посередині між весняним рівноденням і літнім сонцестоянням.

 

вважається, що саме на Вальпургієву ніч трави і жінки мають найбільшу силу

Саме ця ніч ще з язичницьких часів вважалася днем кохання прадавніх богів, які таким чином давали нове життя природі, тобто весні й теплу. Щасливі тодішні люди не знайшли нічого кращого, як підтримати тих богів символічними іграми та ритуалами, пов’язаними з коханням та сексом. Скажімо, вкопували в землю (символ жіночого лона) дерево (фалічний символ чоловіка-бога), ніби запліднюючи її, і танцювали навколо до півночі. Може, й не лише танцювали:)

Ще розпалювали багаття – символ повернення Сонця й тепла, захисту від злих духів і відьом, які збираються саме в цю ніч у містичних місцях. На Лисій горі в Києві, на вершинах Броккен і Блоксберг у горах Гарц у Німеччині, в Чехії на «чорній» горі, а в США – біля «диявольського ставка».

Мітли, до речі, на яких наче злітаються відьми – теж не що інше, як фалічний символ. Його, а точніше зв"язані докупи прути фалічного дерева, під час тих самих ритуальних танців оголені жінки затискали між ногами і весело підскакували, імітуючи ріст рослин і всього живого. Кажуть, вони ще й обмазувалися чарівною маззю, яка наче дарувала їм вічну молодість та силу. Насправді, це була масна суміш дурманних трав, які створювали піднесення і додавали відчуття «польоту». А її масність згодом врятувала не одну жінку – вони легко вислизували з рук охочих до пестощів чи «мисливців на відьом».

З тих часів і вважається, що саме на Вальпургієву ніч трави і жінки мають найбільшу силу. Перші навіть насипали перед порогом, щоб не пустити нечисть, а другі активно займалися своєю зовнішністю. Тож сьогодні варто поніжитися у трав'яній ванні, намастити тіло кремами, на світанку ще й випити води з криниці. Для чого – відьми замовчують, але радять:)

Окрім цього, у Вальпургієву ніч пари вирушали в поля на "медовий час" – кохатися. Теж задля великої мети: саме в кінці квітня засаджували поля, а акт кохання мав додати землі родючості.

Ми піджартовуємо над вальпургієвими ритуалами, але ці два – причепурятися і влаштувати "медовий час" – нам дуже подобаються, можна й не чекати ночі)

 

Фото з відкритих джерел, ілюстрація Albert Joseph Penot

Рубрика: