Співак Поль Манондіз закохався в українку, в Україну й в українську пісню, а ми – у його голос та ліричне «Зацілуй». Встояти перед цим статним французом справді важко:) Привабливий: колись навіть був моделлю у рекламі Diesel. Талановитий: отримав золотий приз Королівської консерваторії Брюсселю. Творчий: співав на французькій сцені, мав контракт з відомою EMI Music і має сотні тисяч переглядів на MVUA, нещодавно брав участь в українському нацвідборі «Євробачення». А ще він мужній: виступає перед українськими воїнами. Дотепний і легкий. Ми навіть трошки позаздрили його дружині Олені, з якою вони вже третій рік разом.

 

Інколи навіть дружина нагадує слова французькою. Саме в ці моменти розумію, що стаю цілком українцем

Як розповідає сам Поль, їхнє знайомство сплановане долею. Якось його друг, художник з Монмартру, жартома пообіцяв познайомити Поля з майбутньою дружиною. Минув час, коли випадково у соцмережі цей друг розмістив фото з Оленою, портрет якої малював. «Мене так зачарувала дівчина, що я вирішив написати їй, – згадує Поль. – Почали спілкуватися,, і не минуло й трьох місяців з першого повідомлення, як Олена завітала в Париж. З того часу ми були разом». Вони прожили майже рік у Франції, але Олена сумувала за родиною, і подружжя приїхало до Києва на один місяць, а залишились назавжди – Поль настільки закохався в Україну, що вирішив тут залишитися.

Поль, у чому ви вже стали українцем?
Знаєте, я вже майже забув що таке французькі звички, гадаю моя французька частина поступово зникає. Інколи навіть дружина нагадує слова французькою. Саме в ці моменти розумію, що стаю цілком українцем.

Чи завжди розумієтеся з дружиною? Міжнаціональний шлюб – це нові звички-традиції…
Коли кохаєш, намагаєшся подолати непорозуміння. Якщо якісь звички викликали подив чи обурення, то ми говорили відверто і намагалися знайти спільне рішення. У Франції головне правило стосунків – 50/50: сьогодні ти миєш посуд, завтра я, такий підхід влаштував нас обох.

Чи є якась відмінність у ролі чоловіка у французькій та українській сім'ї?
Є, але незначні. Мені подобається, що в Україні справжній чоловік – це той, що цінує родину. Але для мене незвично, що тільки чоловік запрошує жінку до ресторану, у Франції жінка теж може це зробити. Та загалом українські цінності збігаються з моїми особистими, тому легко адаптувався і цілком природно поєднав з Оленою французьку і українську культури. Наприклад, дружина зранку снідає круасанами, а я полюбляю сало:)

 

дружина для мене перша серед усіх, я кохаю її і намагаюся зробити щасливою

А як ваші сприйняли одне одного? У нас культ тещ-свекрух, чи відчули це на собі?
На жаль, я давно втратив батька, але моя мама і син приїздять до мене в Україну. Ми всі збираємося за великим інтернаціональним столом і завжди знаходимо спільну мову. Мій син навіть встиг стати фанатом «Динамо Київ» і попросив собі форму з логотипом команди. Пам’ятаю, як мама вперше приїхала на наше з Оленою весілля – ніколи не бачив її такою щасливою і зацікавленою тим, що відбувається навколо. Українські традиції вражають моїх друзів та родину. Мою маму, скажімо, дуже зворушили українські весільні ритуали, вона в усіх брала участь.
Щодо моїх стосунків з тещею, можу впевнено сказати: мені з нею пощастило. Знаю, що деякі чоловіки до тещі ставляться досить стримано, але у нас все інакше. Лілія справжній патріот України, багато цікавого розповіла мені про культуру країни. Вона також повірила в мене і допомагає реалізуватися.

Як сприймають красеня–француза в Україні? Ви ж навіть одного разу знімались в рекламі, як модель – дружина не ревнує?
Українці мене сприймають привітно та щиро. Можливо, тому що Франція особливо цікава, але люди з посмішкою починають розмову. Для мене це передусім можливість культурного обміну двох великих культур. Декілька разів мені пропонували спробувати себе в якості моделі, але я відмовився, бо в першу чергу я співак. Якщо це буде якийсь фотопроект, пов'язаний з музикою, я, можливо, погоджуся, але такого не пропонували.
Моя дружина майже не ревнива, однак, гадаю, українська кров дуже схожа на сицилійськуJ. Я поважаю своїх фанів та вдячний їм за любов до моєї творчості. Та дружина для мене перша серед усіх, я кохаю її і намагаюся зробити щасливою.

 

Мої перші слова українською – «я кохаю тебе». я спитав олену, як сказати je t’aime

Чи легко далася українська мова? Що перше вивчили?
Мої перші слова українською – «я кохаю тебе». Ми з Оленою сиділи на терасі, милувалися краєвидом, я спитав, як сказати je t’aime.
Вчити українську важко, хоч я знаю кілька мов. Складно запам’ятати деякі правила, а також вимовити літери «и» та «е». Але близькі мені допомагають, кожен день намагаюся спілкуватися українською: в таксі, кафе, з друзями, колегами. Для мене українська така ж гарна, як італійська чи французька. Мені подобається слухати, як хтось говорить українською – це наче солодкий мед.

Яку першу українську пісню заспівали і чому саме її?
Вперше я почув пісню Квітки Цісик, вона мене вразила душевним голосом. Потім почув Ніну Матвієнко та Олександра Пономарьова. Пісня “Квітка-душа” Ніни Митрофанівни настільки припала мені до серця, що саме її я виконав першою. Це був сюрприз для моєї дружини під час весілля: коли вона виходила до вівтаря, я заспівав перші рядки «Ой не зоря в небі запалала, то на землі квітка розквітала». Гості були приголомшені, що я заспівав українською та ще й так чисто. Зараз мені подобаються більш сучасні виконавці, часто слухаю «Скай», Іларію, «Фіолет».

Ви ж навіть певний час працювали з Ніною Матвієнко. Як познайомилися і як вам працювалося?
Ніна Митрофанівна чарівна жінка, дуже її люблю. Вона навчила мене багатьом речам, також підтримала на початку творчого шляху в Україні і запросила у свій тур. Саме для її концерту я записав нову версію колискової «Люляй». Ніна Митрофанівна, наче моя хрещена в українському шоу-бізнесі: завдяки їй я краще зрозумів, що таке українська народна пісня. Знаєте, під час туру мій виступ тривав лише двадцять хвилин, а Ніна Матвієнко співала майже півтори години. Кожного дня я стояв за кулісами й дивився на неї очима дитини: її виступ, як магія, важко відірвати погляд. Спільна праця поєднала наші родини, ми почали більше товаришувати, ніж працювати. Після туру з Ніною Матвієнко я працював з Арсеном Мірзояном (музикант, зять Ніни Матвієнко) над французькою версією «Жеральдіни», а з Тонею Матвієнко мали спільний тур.

 

Я в захваті від народної пісні і водночас мені близький жанр поп-рок з сучасними акцентами

Чому вирішили почати співати в Україні і який жанр вам ближчий?
Я люблю Україну настільки, що не хочу їхати звідси, а участь у турі Ніни Матвієнко остаточно вплинула на моє рішення продовжувати свою кар’єру саме тут. За два роки вже багато чого досяг та створив, але обрати один жанр досить важко. Я в захваті від народної пісні і водночас мені близький жанр поп-рок з сучасними акцентами. Творчість не має обмежень, головне – висловлювати те, що в серці.

На якому етапі зараз ваша співоча кар'єра у Франції? Ви покинули консерваторію чи якось поєднуєте?
Знаєте, навіть якщо ти маєш перший приз консерваторії, це не має значення, якщо не працюєш у класичному напрямку. Позаяк мене привабив рок та поп-напрямок, класику і свою кар’єру у Франції довелося залишити в минулому. Зараз я цілком зосереджений на творчості в Україні, я хочу тут жити і працювати. Сподіваюся, українські слухачі приймуть мою творчість.

Український музичний ринок насичений виконавцями, як і у Франції, напевно. Яку відмінність ви бачите між нашими «музиками»?
Шоубізнес всюди однаковий: у Франції, Сполучених Штатах, в Україні. Зараз мені більше подобається створювати музику, бо я працюю з людьми, які цілковито себе цьому присвячують. В цьому головна відмінність для мене – задоволення, яке я зараз отримую від роботи.

 

Я намагався передати містику цієї пісні, хоча додав більш сучасного стилю

Яку пісню записали першою?
«Ніч яка місячна». Ви знаєте, що її поява пов’язана з твором Гоголя? Я намагався передати містику цієї пісні, хоча додав більш сучасного стилю. Місяць важкої праці – і результат виправдав очікування. Публіка завжди бурхливо сприймає її на концертах.

Скільки зараз вже пісень у репертуарі і яка найбільш знакова для вас особисто?
Вже маю понад 25 пісень українською, деякі з мого альбому «Мій рай», є також сучасні версії народних українських пісень. Кожна пісня важлива для мене, це наче дитина. Я відаю творчості всю свою енергію, час, натхнення, тому не маю окремих вподобань.

Яку роль грає дружина у вашій співочій кра'єрі? Ви разом навіть заспівали «Зацілуй». Одна справа жити разом, інша працювати – як вам такий досвід?
Моя дружина – моя муза. Насправді ми хотіли записати спільну пісню французькою ще коли жили у Парижі. Але так сталося, що першим став дует українською. Пісню написали Петро Мага та Анатолій Марді спеціально для нас. Олена хвилювалася, але спробувала, і результат приголомшив усіх. Можливо, люди полюбили цю пісню, бо відчувають у ній справжні почуття. До нас зараз часто звертаються з проханням надіслати запис «мінус» – мелодію, щоб співати зі своїми коханими. Це для нас найбільший комплімент.

 

люди полюбили цю пісню, бо відчувають у ній справжні почуття

Де саме ви зараз виступаєте – де вас можна побачити?
17 та 18 лютого в Палаці «Україна» у «Моцарт. Рок-опера», виконаю партії Леопольда Моцарта. Це вражаюче шоу, на сцені задіяно понад півтори сотні людей: оркестр, хор, рок-бенд, виконавці. Концерти цієї рок-опери відбудуться 20 лютого у Миколаєві та 21 лютого в Одесі. Після цього маю три соло-концерти. 6 березня в Caribbean Club у Києві буде вечір найкращих хітів з французьких мюзиклів. 7 та 8 березня в столичному Театрі Юного Глядача відбудеться вистава “Я кохаю”, що поєднає вірші та пісні про кохання.

Ви ще виступаєте перед нашими військовими. Як зголосилися? І як сприймаєте те, що відбувається?
Для мене цілком природно перейматися долею українських вояків. У мене росте син, і я менш за все хочу, щоб він одного дня пішов на війну. Але якби таке трапилось, то, скоріш за все, пішов би з ним. Військовий конфлікт в Україні дуже мене зачіпає, серед моїх пісень є й присвячені українським воїнам. Багато моїх друзів, знайомих зараз на фронті. Мене дуже розчаровує, що французи не мають достатньо правдивої інформації про російську агресію, російська пропаганда добре працює у Франції, і це мене теж засмучує. Але зі свого боку робитиму все можливе для України.

Важливий етап у вашій музичній кар’єрі – участь у нацвідборі на «Євробачення'2018». Як вам цей досвід, які висновки зробили?
Я брав участь з однією метою – здобути перемогу для України. Сподіваюся, що одного дня втілю цю мрію. Відверто, розчарований останнім відбором. Кастинг не має значення, треба лише чекати, коли тобі зателефонують і запросять чи не запросять. Мені досі не зрозуміло, наприклад, чому два роки поспіль у нацвідборі участь беруть одні й ті ж співаки. Чому не дають можливості виступити іншим виконавцям – в Україні стільки талановитих співаків! Вони теж мають право заявити про себе.

 

Я брав участь в нацвідборі «Євробачення» з однією метою – здобути перемогу для України

Які найближчі музичні плани маєте?
Зараз працюю над своїм власним туром, також над другим альбомом і записом нових кліпів. Хочу створити альбом французькою, але про Україну.

Музика – це теж робота. Як виглядає ваш робочий день? І як відпочиваєте? У французів, напевно, своє бачення відпочинку.
Прокидаюся і зазвичай одразу біжу до машини з кавою, потім вмикаю канал з українською музикою – «Країна ФМ» чи MVUA. Щодня співаю, чого інколи не витримують сусіди. Якщо готую концерт, то маю репетиції в студії, якщо записую пісню, то опрацьовую вимову. Також на запрошення радіостанцій чи телеканалів буваю на ефірах, розповідаю про себе, про свою музику.
Відпочинок для мене – це спокійна атмосфера з дружиною, друзями за келихом вина. Але після насиченої заходами зими мрію про відпочинок у Карпатах, обожнюю гори та природу цієї місцевості.

А ми після насиченого тижня вмикаємо MVUA і відпочиваємо під ліричне "Je t’aime" Поля.

 

Фото Поля Манондіза, MVUA та з відкритих джерел

Рубрика: