Найсильніша жінка світу про свої слабкості, нічні перекуси, чоловіків і штангу на 208 кг. 
Так, Оля її піднімає. І цей факт – зайвий доказ того, що українки можуть все:) Вони не лише красиві, розумні, вони ще й сильні. Передусім, сильні духом – без цієї риси не склалася б і Оліна спортивна кар’єра. Її віддали у спорт ще в дитинстві, просто щоб зайняти вільний час і залучити до сімейного хобі: тато був велосипедистом, мама займалася гімнастикою. У школі вчитель фізкультури порадив дівчинці записатися на секцію з легкої атлетики, бо Оля показувала результати значно кращі, ніж у однолітків. Займалася з дуже хорошим тренером, яка навчила майбутню чемпіонку ставити цілі і працювати на результат. Спорт давався їй легко, тому вступила на «фізкультурний» у рідному Донецьку, навіть викладала певний час і була заступником керівника в олімпійському відділенні. До Києва вступила на магістратуру – в університет фізичного виховання і спорту, спеціалізувалася на біомеханіці спорту, закінчила з червоним дипломом. Паралельно займалася перетягуванням канату, разом з командою брала участь в Чемпіонаті світу, зайняли пяте місце. Потім зайнялася регбі, стала майстром спорту, теж з командою завоювала титул чемпіонів Європи, а на чемпіонаті світу Олю дуже травмували суперниці. З поля її буквально виносили – настільки сильно пошкодили зв'язки. Згодом історія повторилася на наступних змаганнях, після яких тривало сім довгих місяців відновлення і лікування. Ця пауза, як згадує сама чемпіонка, попри свою моральну і фізичну важкість була дуже корисною. За цей час Оля переосмислила багато речей, побачила, хто друг, а хто лише так називався, а, головне, зрозуміла, що не зовсім туди йде у спорті.

Саме в цей непростий період їй зателефонував Михайло Гераскевич, нинішній тренер Олі і, фактично, людина, яка відкрила в ній весь спортивний потенціал. Він запропонував спробувати себе у стронгах – спорті найсильніших або богатирському багатоборстві, як його ще називають. Вже за рік, у 2014 році, Оля стала чемпіонкою зі Strongwoman на змаганнях у Фінляндії, у 2015 в Англії здобула бронзу на таких же змаганнях. У 2016 році в Лондоні стала чемпіонкою Європи зі станової тяги, у 2017 році – рекордсменкою Національного реєстру рекордів України і переможницею першого чемпіонату світу зі стронгмену Strongest Women in the World-2017-Olimpia в Лас-Вегасі. А цьогоріч Оля готувалася на змагання Arnold Classic Strongman з новим тренером Олексієм Новіковим.

Якщо не знаєш цих фактів, то ззовні по Олі не зовсім-то й скажеш, що вона найсильніша жінка планети. Так, вона не дрібна дівчина, міцно складена спортивна фігура, але в спілкуванні, в манерах – стовідсоткова жінка) Ми зустрілися в кафе за обідом: Оля у сукні, з розпущеним волоссям, делікатним макіяжем, гарнючими голубими очима – ніжна, делікатна, навіть трішки сором’язлива і мало чим нагадує Олю на змаганнях, зосереджену і справді сильну. Вона відкрита, без натяку на якусь зірковість, навпаки, ніяковіє від надмірної публічної уваги до себе. Але україночкам щиро і по-дівочому розповіла і про спорт, і про чоловіків, і про нічні перекуси…

тренер каже: ти маєш виграти. Виходила і руки тремтіли. Емоції зашкалювали, але здатися я не мала права

Я пишаюся титулом найсильнішої жінки планети, але він дуже важко дався. Багато чим довелося жертвувати. Від елементарного, коли друзі кличуть в кіно, на прогулянку, а я не можу – в мене режим. Потрібно було спати не менше 10 годин, щоб зберегти м'язову масу. Займаючись легкою атлетикою, я важила 63-65 кілограмів, коли займалася регбі була ще худіша, а для стронгу довелося набрати вагу. Могла спокійно їсти вночі, метаболізм від навантажень дуже швидкий, постіно голодна:). Під час підготовки до змагань – харчування кожні три години, тренування по п'ять годин.

Чи хотілося все кинути? Можливо, десь там всередині інколи й з'являлася «слабинка», але від розуміння того, скільки зусиль вкладено, як викладається мій тренер, я б не змогла все це кинути. Моя колега Лідія Гунько мала мікророзрив зв"язок перед змаганнями, але вона все ж не здалася і взяла участь. То хіба я могла поряд з нею піддатися слабкостям?

Відверто, я сама не очікувала, що переможу на змаганнях за звання найсильнішої жінки. Так, ми самовіданно готувалися, так, я мріяла про це, але завдання виявилися складнішими, ніж ми думали. Було 8 вправ: тягнути сани, перенести мішок 82 кг – я встановила рекорд, пронісши його на найдовшу відстань серед усіх учасниць, і цей рекорд ще не побили. Ще потрібно було штовхнути колоду: я тренувалася на 90 кг, а на змаганнях нам дали 102 кг, і я теж її підняла. Схоже було й зі становою тягою – це така спеціальна штанга: ми розраховували на меншу вагу, а на замаганнях мені треба було підняти 208 кг та ще й не меншу кількість разів, ніж у суперниць. «Псіханула», як то кажуть, і шовхнула:)

Звісно, буває страшно. На тих же змаганнях в Лас-Вегасі одна із вправ – тягнути сани – була повною несподіванкою, ми не робили її. І тренер каже: ти маєш виграти й у цьому заліку. Виходила і руки тремтіли. Емоції зашкалювали, але здатися я не мала права. І виграла у цій вправі також.

 

Сильні з вигляду жінки насправді дуже чутливі і ранимі всередині

Серед спортсменок нема жодних заздрощів. От одна із моїх суперниць – американка Крістін Родес, але на змаганнях ми підтримуємо одна одну, вболіваємо, бо не кожен чоловік витримає таке навантаження. І ми добре розуміємо, як все це дається.

Навіщо жінці такий спорт?.. Я мала мету досягти чогось у спорті. Ще мені хотілося, щоб мій тато мною пишався. Він помер, але ще встиг побачити мої перші перемоги. Сказав, що дуже пишається і щоб я не зупинялася.
Стимулом перемогти також було й бажання мати власне житло. Я родом з Донецька, і всі 9 років до цього винаймала квартиру. Перед змаганнями за титул стронгерів мене мотивував ЖК «Деміївський квартал»: керівництво пообіцяло квартиру, і от взимку я отримала ключі. Дуже щаслива з цього. Дуже мрію перевезти сюди маму та сестру. Вони не мали змоги через хвору бабусю, але ми постійно тримаємо зв'язок.

Насправді, я звичайна дівчина з такими ж турботами і вподобаннями, як у всіх. Люблю носити сукні, люблю золотистий колір, люблю червону помаду, не люблю, коли рвуться колготи, люблю ходити по магазинах. Закохуюсь, розчаровуюсь. Сильні з вигляду жінки насправді дуже чутливі і ранимі всередині. Інколи, як малі діти.

У мене є прихильники, але зараз я не закохана. Обпеклась. У мене були тривалі стосунки, в яких мене, як виявилося, обманювали і просто зрадили. Якийсь час я ще продовжувала вірити, сподіватися на зміни, а потім зрозуміла, що не варто. Але я вдячна цьому чоловіку за досвід, за всі приємні моменти, за те, що я зрозуміла, які стосунки хочу. Навіть за свій титул вдячна йому теж, бо якби ми не розійшлися напереодні, то я би, можливо, так сильно не зосередилася саме на перемозі.

 

колись боялася займатися стронгом, а в результаті стала найсильнішою жінкою. Тепер мало чого боюся і знаю: якщо чогось щиро хочеш, то досягнеш

На жаль, держава не допомагає цьому виду спорту, хоча він дуже видовищний і популярний, і ми, на відміну від закордонних спортсменів, виходимо завжди під українським прапором. Призовий фонд змагань у Лас-Вегасі був дві тисячі доларів – це те, що ми витратили на підготовку. Але є дуже багато людей і організацій, які нас підтримують. От, наприклад, пожежна частина на київській Оболоні дає нам можливість тренуватися на своїй території. Спортивним харчуванням нас забезпечує PowerRpo Ukraine, за що ми з Лідією дуже вдячні. Фірма «Ерок», український виробник, шиє для нас костюми, яскраві, впізнавані, щоб ми впевнено виходили на змаганнях. Організація «Спільна перемога» підтримує нас, допомагає з проектами, шукає спонсорів, навіть домовляється про знижки на харчування з кафе, що дуже важливо при нашому режимі. Я дуже вдячна керівнику цієї організації Олександру Соколинському, він супроводжує нас на змаганнях, піклується, без нього ми б не справилися. Мовчу вже про своїх тренерів, про Михайла Гераскевича, який замінив мені тата, який вкладав всі свої моральні і матеріальні сили.

У вільний від змагань час я працюю фітнес-тренером, викладаю в університеті фізичного виховання і спорту. Дуже мрію колись відкрити власний тренажерний зал. Вірю, що так і буде. Знаєте, я колись боялася займатися стронгом, а в результаті стала найсильнішою жінкою. Тепер мало чого боюся і знаю: якщо чогось щиро хочеш, то досягнеш. Навіть несподівані для себе 208 кг осилиш, як я на змаганнях.

 

Фото Ольги Лящук, Sports Masters Bet, fakty.ua, uacrisis.org, Global Ukraine, СТБ

Рубрика: