Питання жіночої самооцінки та життєва відповідь на нього. 

Відповідь, можливо, суб’єктивна, але дуже витвережує і змушує об’єктивно оцінити свою вартість через вартість свого вибору – чоловіка, роботи, оточення. «Скільки ти коштуєш?» – спитала у своїх подруг наш улюблений автор, відомий сценарист Алла Сніцар і от які висновки зробила…

"Скільки ти коштуєш? У будь-якій валюті, хоч в тугриках...» Як еквівалент всі чотири подруги дружно обрали американських президентів і призначили собі таку ціну, що професійні жриці кохання застрелилися б від чорної заздрості. Ні, мої подруги зовсім не планували надавати інтимні послуги, а всього лише «гідно» себе оцінили. А тепер штрих-пунктиром пройдемося по кожній з них.

Перша. Розумниця, красуня, юрист, добре заробляє, мріє відкрити власну юридичну практику. Чоловік – альфонс, офіційно – незалежний художник, якому страшенно не пощастило в житті: не прийняли, не зрозуміли, не розпізнали. Очікує на посмертну славу, бо «нема пророка в своїй вітчизні». При цьому тотальна невезучість не заважає йому пропадати у «творчих веселих компаніях однодумців», легко витрачаючи нажите чесною працею моєї подруги. Як «справжній митець» він не рідко зловживає «кількома краплями для натхнення» і в стані кататонічного збудження міг і руку на дружину підняти.

Друга подруга – психолог. Великий теоретик і знавець того, як треба. Перебуває в активному пошуку судженого, але кожен її новий роман триває не більше трьох днів. Чоловіки її обманюють, обкрадають, використовують і втікають. Іноді вночі, залишаючи шкарпетки і краватки.

Третя – театральний гример. Ніжне створіння, яке червоніє від слова «стерво», ось уже дванадцять років живе з деспотом. Самовдоволеним типом, який щодня їй повторює: «Кому ти потрібна, крім мене?!». Вона покірно киває і потайки сподівається, що цей боров колись покличе її заміж.

І, нарешті, четверта. Викладає фізику в університеті, пише дисертацію про варіаційні структури Пуассона-Нійенхейса (після особливо вдалих дівич-вечірок ми використовуємо цю назву як тест на стадію сп'яніння). Ніколи не виходила заміж, але регулярно живе з кимось у цивільному шлюбі – приблизно раз на півроку.

Ви спитаєте – а що ж я? Я розлучена. Саме з тієї самої причини, про яку товкмачу зараз кожній подрузі. Мій колишній вирішив, що він «великий і могутній», як російська мова, і намагався зробити з мене домогосподарку. Не вийшло. Змінити себе, не зраджуючи собі – неможливо. Толерантні джерела вчать нас гнучкості і компромісам, але особисто я впевнена: варто лише одного разу наступити на горло власній гідності, все – будеш пристосовуватися і підлаштовуватися все життя. Я не феміністка, я за гідні рівні відносини. І вони могли б бути такими, якби ми, жінки, не задовольнялися меншим і гіршим. А головне, не демонстрували це, як норму.

 

багато жінок готові пристосовуватися і радіти найменшій увазі тих, від кого треба тікати, не обертаючись

Нещодавно в торговому центрі в одному з фастфудів спостерігала сцену. За столиком двоє: самовпевнений чолов’яга-самець сидить, розвалившись і широко розставивши ноги, навпроти нього – мила, струнка панянка з розумними очима. Імітує інтерес. Саме імітує, я це чітко бачу. Чолов’яга явно самостверджується, пафосно сповіщаючи їй про свої успіхи, Часто відволікається на «ділові» переговори по мобільному, з яких, відкинувши ненормативну лексику, можна зрозуміти, що він власник точки на ринку. Я дивлюся на панночку і думаю: ну що з тобою не так? Чому ти дозволяєш цьому неандертальцю робити з себе дурепу? Єдине пояснення – роки. На вигляд – моя ровесниця, тридцять з хвостиком.

Вік для наших широт критичний, можна сказати «останній шанс». Бо як нас виховують? Так, наче дівчинка з'являється на світ з єдиною метою – зустріти принца на білому коні. А позаяк категорія ця умовна, то до неї легко потрапляють майже всі особи чоловічої статі. Часто не дуже розумні, не надто виховані, не надто привабливі, але заздалегідь впевнені у власній бездоганності.

Окреме звернення до мам дівчаток. Знайте: ваше «Ти ні на що не здатна!» у сім років – це любов до першого зустрічного в сімнадцять. Говоріть своїй дівчинці, що вона прекрасна. Не бійтеся її розпестити. Не хвилюйтеся, комплексів вона набереться в іншому місці, але вони не будуть такими страшними і глибокими, як від вашої критичної оцінки – оцінки найближчої і найавторитетнішого судді в світі.

Але якщо в юності у нас є хоч якийсь вибір, то ближче до тридцяти доводиться задовольнятися тими, хто залишився. Самозакохані нарциси, затяті холостяки і ті, хто завдяки нашому «згодна на все» почувається центром всесвіту. І ми закриваємо на це очі, «вже ж не шістнадцять». А вийшла заміж – одразу тобі шана і повага. Тому що як у людей.

Особливості національного інституту шлюбу – це взагалі окрема тема, неосяжна, як світовий океан, і така ж бурхлива і нелогічна. На дворі ХХІ століття, а досі бути самотньою жінкою непристойно. Їй поблажливо співчувають і бажають якнайшвидше знайти чоловіка, як правило, не уточнюючи його чеснот. «Стерпиться – злюбиться». Вигадати більш дику «установку» неможливо.

Останню відьму в Європі спалили в 1782 році. Оголошую нове полювання відкритим. Тому що низька самооцінка – це підступна відьма, що сидить у половині з нас. Саме вона змушує розумну, добру, симпатичну жінку махнути на себе рукою, погладшати, забити шафу невиразним шматтям, почати пристосовуватися і радіти найменшій увазі тих, від кого треба тікати, не обертаючись. Саме ця відьма перетворює особистість в сіру масу.

Давайте жити своїм власним життям, адже кожна з нас унікальна і варта найкращого. Схудніть, змініть роботу, зачіску, гардероб. Медитуйте, читайте, вчіться дивитися на світ по-новому і не бійтеся робити помилки. А головне – спаліть в собі ту відьму, яка не дає повірити у свою цінність і встановити собі гідну вартість".

До речі, занижену самооцінку часто провокує чужа критика. Маємо підказки, як на неї гідно реагувати –  читайте тут.

Рубрика: