Зібрали словничок західноукраїнських діалектів – щоб посміхнутися і не кремпуватися у Львові, Франківську чи Ужгороді.

На повноту колекції чи науковість не претендуємо – просто записали найбільш вживані чи цікаві слова, які чули у відрядженнях, від наших читачок і авторів, а серед них є й галичанки. До речі, так звана "галицька мова" багато запозичила з німецької, польської, чеської та інших мов. У деяких слів навіть цікаве походження – теж записали.

Бамбетель – дерев’яне ліжко, яке розсувається. Щоб не було твердо спати, висунута частина бамбетелю викладалася сіном. Міг слугувати і скринею. Бамбетель, хоч з’явився ще в ХІХ столітті, але й зараз його можна знайти у галицьких сільських оселях. Назва походить від німецького Bankbettel.

Баняк – казан, металевий горщик, навіть – каструля.

Батяр – розбишака, жартівник, походить від угорського betyаr «бетьяр», що в оригіналі означає «розбійник», «авантюрист». Але зовсім не розбійниками були (та й є тепер) веселі галицькі батяри. У Львові навіть святкують День батяра.

Вельон – весільна фата, вуаль. Назва походить від німецького Wellen і означає «хвилі», адже вельон спадає хвильками.

Вуйко – дядько.

Гринджоли – прості сани, великі чи маленькі. Слово «ґринджоли», можливо, походить з румунської мови і означає «жердина». Назва відома й у Польщі – grynżoły.

Гармидер – метушня, крик, шум, безлад.

Ґлянц – чистота, блиск, бездоганний зовнішній вигляд. Кажуть "навести глянц" – навести ідеальний порядок.

Дефіляда – веселе святкування, вечірка до дня народження чи гостина.

Забава – гулянка, розвага. Походить від старослов’янського «бавити».

Здибанка (рантка) – зустріч, побачення. Слово «здибанка» ймовірно походить від старослов’янського «дибати», тобто «йти». Слово «randka» зустрічається в польській мові й теж означає «побачення». У Галичині багато кав’ярень називаються «Здибанка» чи «Рантка».

Зупа – суп, юшка, гаряча рідка перша страва. Слово «зупа» походить від галльського «suppa» і буквально означає «хліб, розчинений у воді». У європейських джерелах з’являється уже в ХІІ-ХІІІ ст., в Галичині відома з ХV ст. Популярними є яринова,помідорова, фасольова, кмінкова зупи.
До речі, рецепт галицької фасольової зупи простий: до відвареної фасолі (з відваром) додати картоплю, пересмажене борошно з цибулькою, можна – рис, копчені реберця, томатну пасту (сік), спеції. Варити до 30 хвилин, додати зелень, сметану.

 

так звана "галицька мова" багато запозичила з німецької, польської, чеської та інших мов

Канапа – диван із низькими підлокітниками, від французького canapé. Слово «канапа» вживається також у польській мові.

Канапка – теж від французького canapé. Але це – звичайнісінький бутерброд, скибка довгастого батону, намащена маслом з накладеними зверху шматочками м’яса, шинки, помідорів, яєць, риби, ковбаси – кому що до смаку. Мабуть, така канапка має нагадувати канапу з подушечками.

Кілішок – маленька чарка для горілки.

Клямка – дверний замок чи ручка.

Коцик – ковдра з будь-якої тканини або килим.

Кремпуватися (ще стидатися) – ніяковіти, соромитися.

Люстро – дзеркало. Слово «люстерко» у значенні дзеркала зустрічаємо також у польській та білоруській мовах. Етимологія чітко не відслідковується, можливо, від латинського «lustrārе» – світити, освітлювати.

Мешти – туфлі, переважно чоловічі. Слово має татарське походження і перекладається «легкі туфлі».

Обрус – скатертина. Ця назва вживається також у Чехії, Болгарії, Польщі.

Пляцок – дуже смачне слово, означає святковий солодкий багатошаровий корж, перекладений кремом чи варенням. Має прямокутну форму, величиною у протвінь. Жодне галицьке свято не обійдеться без пляцків, причому, кожен пляцок – витвір кулінарного мистецтва!
Інше значення слова – не менш «кулінарне». В Західній Україні пляцками називають також картопляні деруни. І як тут не заплутатися?

Пацьорки (ще коралі) – намисто з бісеру чи камінців.

Рейвах – безлад, гомін, метушня.

Ровер (ще біціглі) – велосипед.

Фіглі – жарти.

Філіжанка – невеличка чашечка з вушком, з якої п’ють каву. Слово походить з турецької мови, вживається також у Польщі.

Цукерня – кондитерська, кав’ярня, де до кави подають солодкі тістечка. Цукерні були дуже популярними у довоєнній Галичині, відрадно, що набувають популярності і зараз.

Чічка – квітка, красуня. Так тепер і звертатимемося до своїх подруг і донечок:)

А ну, чи запам"ятали? Подивіться на ці світлини і назвіть, що зображено – міні-тест:) 

 

Рубрика: