Склали і випробували класний маршрут для сімейних канікул, зимових теж.
Склали не самі, а з тими, хто Підкарпаття знає найкраще, – з українським осередком Польської туристичної організації. Його представники Влодзімєж Щурек і Юля Косинська настільки захоплені своїм краєм і так «заразливо» про нього розповідають і на сайті polscha.travel, і на тематичних туристичних заходах, що мимоволі починаєш тим Підкарпаттям цікавитися і таки туди їдеш:) Бо Підкарпаття – це бюджетно, ціни у готелях, ресторанчиках значно нижчі, ніж у всій Польщі. І Підкарпаття – це справді близенько, на кордоні з Україною: можна «махнути» і на вихідні, і на тиждень, потягом, автобусом, автівкою. До речі, на згаданому сайті є все необхідне для планування подорожі: можна одразу скласти маршрут, дізнатися про найвидатніші пам’ятки і цікаві місця, вибрати і забронювати готель – власне, що ми й зробили. Їхали з Києва потягом «Інтерсіті» просто до прикордонного Перемишля: кілька годин – і ти на місці. А там вже й екскурсії, й замки, й затишні екосадиби, спа… Втім, не заздріть:), а краще запам’ятовуйте маршрут.

 

Перемишль – одне з найдавніших у Польщі – стоїть, наче Рим, на височинах Карпат, ще з 981 року

Пункт 1. Перемишль
З цього міста варто почати подорож з кількох причин. Перша і головна: Перемишль є фактичним центром Підкарпаття. Сюди приходять поїзди, автобуси з багатьох куточків України, неподалік пункт перетину кордону. Друга причина – саме місто. Одне з найдавніших у Польщі – стоїть на березі Сяну і, наче Рим, на височинах Карпат, ще з 981 року. У XVI-XVII століттях Перемишль був одним з найбільших і найбагатших міст Речі Посполитої з костелами, монастирями, Ратушею і заможними будівлями-кам’яницями. Потім перейшов до Австрії, на згадку про владу якої в місті досі стоять мури Австро-Угорської фортеці, залізнична лінія і найстаріший аматорський театр. Перемишль тоді був третім за розміром і значенню після Львова і Кракова містом, пережив непросту історію Першої та Другої світових війн, але втримав свій статус великого прикордонного центру Польщі.
Зараз Перемишль – затишний, спокійний, хоч і не маленький. Є в ньому якась мила провінційність і водночас динаміка мегаполісу. Тут тобі велелюдний Ринок, оточений старовинними кам’яницями, тут і відкриті костели – Францісканів, Єзуїтів, Кармелітів, є й свій Казимєровский замок в стилі ренесансу. Є цікаві музеї: Національний із зібранням ікон, Архідієцезії з колекцією сакрального мистецтва, Годинникова Вежа з виробами місцевих ремесел. Окремо варто відвідати вже згадану фортецю – відвідали самі і не пошкодували. Головне, мати зручне взуття, бо ця фортифікаційна споруда – суцільний неймовірний лабіринт, але на свіжому повітрі посеред густого лісу. Колись складалася з багатокілометрового валу навколо всього міста, 30 бастіонів, 44 фортів, сотень пасток і десятків таємних входів. Протягом 1888-1914 років загалом було збудовано укріпрайон довжиною 45 кілометрів, уявіть! А про сховані там скарби досі складають легенди. Дуже рекомендуємо прийти сюди та й взагалі прогулятися містом із… Швейком. Так-так, живим! Пам’ятаєте, герой Ярослава Гашека останню частину повісті «провів» у Перемишлі. Містяни дуже люблять цього вояка і перетворили його на туристичний продукт: гід ну копія Швейк – рум'яний, кругленький, в обмундируванні – проведе екскурсію і самим містом, і «слідами Швейка». У Перемишлі навіть є Товариство його приятелів і стилізована під його «епоху» ресторація Melduję posusznie (поруч з залізничним вокзалом), де дуже смачно готують – радимо.

 

Буквально за добу в підкарпатських екосадибах і спа перестаєш заглядати в телефон і дивишся лише на гори

Пункт 2. Місця перезавантаження – від спа-центру до екосадиб
Польське Підкарпаття, як і наші Карпати, мають дивовижну природу і, на відміну від наших гір, розгалужену і різноманітну мережу центрів саме оздоровлення і санаторного відпочинку. І не за дурні гроші. Так, щоб приїхати на вихідні, відключитися від цивілізації десь на мальовничому схилі, надихатися кришталевим повітрям, попаритися в сауні чи полежати на масажі. Скажімо, у готелі Arłamów у Бещадах – в годині їзди автівкою від Перемишля. Цілий комплекс на тверді чотири зірки, який має понад 200 номерів (навіть два президентських), неймовірну панораму на вкриті соснами гори (стоїть на височині), свою конюшню, фітнес-центр і потужний спа-центр (поціновувачі приїздять з усієї Європи). «Арламов» відомий ще й своєю історією: колись сюди на «переговори» приїжджала вся польська партійна верхівка, а під час «путчу» в «Арламові» утримували Леха Валенсу – у нього досі завжди заброньований власний номер-резиденція. Вже сучасний, звісно:)
Є на Підкарпатті ще один відомий релакс-центр, але вже не такий масштабний, а камерно-бутиковий – Двір «Комборня» (Dwór Kombornia). Теж з власним спа, але у стародавній садибі, збудованій ще у XVIII сторіччі. Тут небагато номерів, все дуже затишно, наче справді гостюєш у якогось шляхтича. Віковий парк, палацовий флігель, сервіровка «у три кришталя» і інтер’єр у стилі тих панських часів: патефон, шовкові шпалери, мереживні скатертини. У бувшій панській конюшні облаштували спа з басейном, саунами, соляною печерою, а в бувшому панському підвалі – «ательє вин», винотеку з унікальною колекцією всіх можливих вин Карпатського регіону.
Окремий напрямок, дуже популярний зараз в Європі й Польщі зокрема – відпочинок в екосадибах: невеличкі готельчики-комплекси, майже загублені посеред Бещадських гір, де все автентично, нема телевізорів, а у декотрих навіть вай-фаю нема. Принципово. Сюди приїздять саме для того, щоб забути про зв'язок зі світом, метушню, побути на самоті або разом з сім'єю, перезавантажитись в етно- і екообстановці, але з усіма побутовими умовами: ванна, туалет, кавомашина та їжа, «повна ароматів, смаку, пишності і любові», як написано у ресторанчику однієї з садиб Siedlisko Janczar у Пстронговій – ми там гостювали. А ще зупинялися в сімейному готельчику Zagroda Magija. Буквально за добу перестаєш заглядати в телефон і дивишся лише на ліс і гори:)
У Підкарпаські спа і екосадиби їдуть взимку на новорічно-різвяні канікули – відчути традиційну атмосферу свята.

 

Підкарпаття – це гори, рівнини, дві річки, два національні парки, ліси і навіть своє «Бещадське море»

Пункт 3. Місця, щоб порухатися – від ботсаду до велодрезини
Здавалося б, Підкарпатський регіон не такий вже великий за площею, але тут є де розгулятися: гори Бещади, розлогі рівнини, дві річки Сян і Віслок, два національні парки, десяток ландшафтних парків, чимало джерел мінеральної води, а половина території – ліси. Є навіть своє «Бещадське море» – так називають озеро Соліно або Солинське. Воно штучне – «залите» у 1968 році після будівництва на Сяні Солинської ГЕС. Найбільше водосховище Польщі, між іншим. До берега виходять невеличкі села, де добре розвинена санаторно-відпочинкова база – влітку тут повноцінний курорт і центр гірського вітрильного спорту. Восени по озеру «катаються» пароми і катери, на яких під музику польської естради і з гарячею кавою релаксуєш годинку на м'яких хвилях. Взимку можна просто прогулятися по височенній дамбі водосховища (але тепло вдягнутися) і подивитися на озеро з майже висоти пташиного польоту. Відчуваєш себе, наче на великій стіні з серіалу «Гра престолів»:)
На пригодницьку стрічку схожа ще одна суто підкарпатська атракція – бещадські велодрезини. Місцеві ентузіасти переробили стару залізничну станцію, точніше «полустанок», де збережені ще розклади потягів минулого сторіччя, на захопливу розвагу для дорослих – облаштували дрезини велосипедами. Сідаєш, крутиш педалі і дрезина їде. Велодрезини комфортні:) – майже чотиримісна «карета», можна і навіть варто проїхатися компанією. Це дуже весело і захоплююче – колія пролягає поміж «зеленого тунелю»: густого красивого лісу, з двома зупинками і повз справжній дореволюційний тунель. Така собі підкарпатська «Індіана Джонс».
Взагалі велосипед – зараз культова туристична річ у Польщі. Ця країна єдина в Європі створила окремий туристичний маршрут саме для велоподорожей GREEN VELO – «2000 кілометрів пригод». Маршруту вже три роки, обкатаний, так би мовити, загалом пролягає через 5 воєводств східної Польщі, через Підкарпаття також. Це, по суті, суцільна «велосипедна доріжка», означена характерними помаранчевими дорожніми знаками і облаштована таким чином, щоб велосипедисти відчували під час подорожі цілковитий комфорт – з зупинками для відпочинку, на нічліг, на обслуговування чи ремонт за потреби, біля пам'яток і цікавинок. Дорогою турист бачить усе, що є найкрасивішим у Польщі. Зрозуміло, Green Velo – маршрут літній, ми обов'язково про нього детально розповімо навесні, бо спробувати такий спорт-еко-тур варто. І поподорожуєш, і фігуру підтягнеш:)
Те саме – «стрункішання» фігури – гарантоване й у дендрологічному парку Arboretum, він в семи кілометрах від Перемишля у містечку Болестращице. 311 гектарів зелених схилів і пагорбів: 2200 унікальних дерев, 1400 видів рослин, озерця, «плантації» і навіть старовинна панська кам'яниця-палац. Ходити-не переходити вниз схилами, вгору на пагорби – фітнесу не треба:) Нам дві години не вистачило все оглянути, майте на увазі.

 

У замку є і дзеркальна оранжерея, театр, галерея скульптур, зал орхідей і, звісно, привиди…

Пункт 4. Замки
Вони – така ж родзинка Підкарпаття, як і природа. Великі і менші, відреставровані і «заморожені» через спадкові чвари, всі в межах півтора-двох годин їзди автівкою з Перемишля. Загалом їх у воєводстві близько десяти, але однозначні до відвідання хоча б два найбільших.
Перший – такий собі підкарпатський Версаль – замок Любомирських у місті Ланьцуті. Місто, до слова, відоме для українців, які мандрують углиб Польщі автострадою А4. Їхатимете – обов’язково «завітайте» до Любомирських. 19 мільйонів злотих і два роки пішло на відновлення цієї резиденції – найбільший ремонт від часів Другої світової війни. Три поверхи, 84 відремонтованих залів, 140 відреставрованих антикварних меблів, 65 розкішних ламп. Двісті років Ланьцут належав впливовому роду Пілецьких, був власністю Стадницьких, зазнав розквіту за Любомирських, а згодом перейшов до подружжя Романа Потоцького і Ельжбети Радзивіл. Тут не раз приймали королів, а в наш час влаштовують зустрічі найвищого рівня. Від замку в захваті будуть усі: дівчата від мала до велика завмруть біля жіночих покоїв з ванною кімнатою, королівським ліжком, гардеробом і… подвійними дверима до спальні чоловіка. Хлопчаки (навіть сорокарічні) не захочуть виходити з каретного двору, де зібрана найбільша в Європі колекція фаетонів, колясок, ландо, купе і дорожних аксесуарів, і точно застрягнуть на палацовій конюшні з розмаїттям кінного спорядження. Щоб оглянути цей колись п’ятий за розміром палац в Європі, треба щонайменше години три: дзеркальна оранжерея, власний театр, бальна і колонна зали, галерея скульптур, де стіни розписані відомим італійським художником Вінченцо Брена, одна з найбільших бібліотек у Польщі (понад 22 тисячі томів!), унікальне зібрання ікон, зал орхідей і величезний парк. Ну і, звісно, є тут і кілька привидів:) – кажуть, колишня власниця ясновельможна пані Ізабелла-Ельжбета Чарторийська досі блукає коридорами в улюбленому блакитному вбранні…
Другий за значенням – замок у Красічині, маленькому містечку в 10 км від Перемишля. Звів його Станіслав Красицький (перемиський каштелян) ще у 1580 році. Це навіть не так замок, як мурована фортеця з міцними стінами і чотирма вежами, які символізують устрій світу – Бог, церква, монархія і дворянство. Тут також колись приймали не одну королівську родину. За довгу історію Красічин неодноразово переходив від одного магнатського роду до іншого, зазнавав злетів і падінь. Найбільшої шкоди завдали радянські війська у 1939 році – повністю знищили декор, вивезли всі меблі, сплюндрували родинний гробовець. Частково збереглася лише мисливська кімната (і тільки тому, що один з робітників замку замурував вхід, і більшовики не знали про її існування) і шафа з таємним входом до коридору, який дозволяв непомітно покинути замок і вийди далеко у лісі, під сусіднє село. На жаль, коридор досі засипаний… Але у замку і без нього є що подивитися.

 

шляхом, на якому з'явився Жешув, у V столітті н.е. подорожував сам Аттіла – вождь гунів

Пункт 5. Жешув
Місто, цікаве не лише своїм офіційним статусом столиці Підкарпаття, а й історією. Кажуть, торгівельним шляхом, на якому й з'явився Жешув, у V столітті н.е. подорожував сам Аттіла – вождь гунів, за ним – дикі орди і озброєні армії, купці з цілого світу, російські бояри, польські королі, австрійські імператори. Звісно, все це позначилося на архітектурі міста. Історична частина зосереджена навколо середньовічного Ринку, на якому стоять перебудована у XIX столітті Ратуша та стародавня криниця. А ще – підземна туристична траса, яку можна відвідати з екскурсоводом. Вона має близько 340 метрів довжини і складається з 50 підвалів, найнижчий – на глибині 10 метрів. В них і торгували, і переховували товари, і ховалися від навал аж до XX століття.
Жешув має і свій замок – літній палац тих самих Любомирських, колись вони були власниками міста, готичний костел з дзвіницею XIV сторіччя, монастир Бернардинів, стародавній Kолегіум Піярів і… кілька великих торгівельних центрів з хорошим шопінгом – це не менш цікаво для нас, дівчат:) Залізничний вокзал, Жешув до речі теж має – з потягами до Києва та Львова, тож, нагулявшись, можна звідти й повертатися додому. Повними вражень – гарантуємо:)
Дуже вдячні за них заступнику директора Департаменту промоції й економічної співпраці уряду маршалковського Підкарпатського воєводства Марії Міхур-Жємба, закордонному осередку Польської туристичної організації в Києві – зокрема директорові Влодзімєжу Щуреку і Юлії Косинській, Східному велосипедному маршруту Green Velo, а також уряду маршалковському Підкарпатського воєводства. А ще величезна подяка Hotel Rzeszów, Siedlisko Janczar, Zagroda Magija за гостинність. За фото – низький уклін Тетяні Грибовій, Юлі Косинській, Владиславу Мусієнку.

Рубрика: