Коротенька статистика про жінок на чолі держав.
Її зібрала дослідниця Олександра Бінерт для наших партнерів – проекту «Гендер в деталях», вивчаючи тему материнства жінок при владі. Виділили найцікавіше – те, про що не знали самі.

Жінки очолювали 56 зі 146 держав світу (38%) з часу отримання виборчого права, тобто за останнє сторіччя.

З 15 жінок, які керували державами станом на березень 2017 року, восьмеро були першими жінками-очільницями в історії своїх країн.

Лише дві жінки народжували дітей під час перебування на посаді голови держави

Лише дві жінки народжували дітей під час перебування на посаді голови держави. Першою була Беназір Бхутто, котра стала матір’ю 1990 року, обіймаючи посаду прем’єр-міністерки Пакистану. Бхутто народжувала таємно, вийшла на роботу, щойно їй дозволив лікар, і продовжувала керувати країною, ніби нічого не сталося.
Другою кілька місяців тому стала новозеландка Джасінда Ардерн. Після народження доньки вона взяла шеститижневу відпустку для догляду за дитиною і вже повернулася на роботу. Її чоловік, телевізійний коментатор Кларке Гейфорд, залишився вдома доглядати дитину.

Саме Нова Зеландія може похизуватися найбільшою кількістю жінок-керівниць державою: їх було три – Дженні Шиплей (1997-1999, Гелене Кларк (1999-–2008) і зараз вищезгадана Джасінда Ардерн.

Перші в світі жінки, які отримали право обирати владу і бути обраними до неї, були австралійки – це сталося 1902 року. Серед європейських країн першість належить Фінляндії (1906 рік). Аж з 1919 року таке право вибороли жінки Норвегії, Данії, Ісландії, Нідерландів, Радянського Союзу, Польщі, Австрії й Німеччини. Цікаво, що в Конституції Української народної республіки 1918 року теж є засада про рівні права жінок і чоловіків, це стосувалося і права бути обраними, і права обирати.

Останніми, як не дивно, виборче право отримали жінки країн, які вважаються зразками достатку та демократії, – Швейцарії (1971) і Ліхтенштейну (1984). Тут жінкам було особливо важко добитися визнання своїх політичних прав, адже це залежало від референдуму, у якому брали участь лише чоловіки.

Першою жінкою, яку демократично обрали на посаду голови держави, стала Сірімаво Бандаранаїке, прем’єр-міністерка Шрі-Ланки з 1960 року. Першою, обраною урядом, була президентка Монголії Янжмаа Сухбатарин 1953 року.

У німецькому Бундестазі є міжфракційна група депутатів з маленькими дітьми «Батьки в політиці»

Італійка, членкиня європейського парламенту Ліція Ронцуллі вже кілька років поспіль приходить на засідання в Страсбурзі з маленькою донькою.

Іспанка Карме Чакон 2008 року стала першою жінкою-міністеркою оборони і заступила на посаду на сьомому місяці вагітності.

Рашіда Даті 2007 року стала не тільки першою у Франції міністеркою арабського походження, а й першою жінкою в цій країні, яка народила, перебуваючи на міністерській посаді (її донька з’явилася на світ 2009 року).

У німецькому Бундестазі є міжфракційна група депутатів з маленькими дітьми «Батьки в політиці», яку 2015 року заснувала німецька парламентарка Кристина Шрьодер.

Рубрика: