Українські акторки, які вразили, змусили переосмислити і полюбити молоде українське кіно. 
Це не рейтинг найкращих, це суб’єктивний список зірок, який склала для наших колег з журналу Opinion відома блогерка Татуся Бо, дотепна й щира, яку ми самі постійно читаємо як у цьому журналі, так і на її особистій сторінці в фейсбуці. Почитайте й ви, україночки. Дуже хороші акторки і дуже теплі людяні відгуки про кожну – це не сухі кінематографічні рецензії.

«Ще 10 років тому, при обговоренні незалежності України, я б певно, незмигнувши сказала, що українського кіно немає, згадала б пару шедеврів радянського періоду й затихла. Але зараз я дивлюся на список майбутніх прем’єр і там близько 20 нових українських фільмів, а на питання: «Які фільми тебе вразили останнім часом?» я поміж світових шедеврів називаю українські, і приходить розуміння, що незалежність українського кіно склалася. Що незалежність нашої України народила справжніх зірок, справжніх героїнь українського кіно.

Ледь не кожна з них була перед вибором: «жирний» російський кіноринок чи своє — важке, неоцінене світом і незрозуміле людьми українське кіно. І вони зробили свій вибір на користь своєї незалежної України. Вони стали моїми героїнями. І я дуже хочу, щоб вже за кілька років усіх їх знали, впізнавали і цінили в усьому світі – вони цього варті! Ми цього варті!

 

АДА РОГОВЦЕВА
Фото: life.bodo.ua
Якось моя подруга поділилася враженням від особистої зустрічі з Адою Роговцевою: «Це жінка, яка заряджає світлом. Вона світить сама і змушує тебе світитися. Після короткого спілкування з нею, хочеться жити – багато і з насолодою жити».
Це та акторка, заради якої можна передивитися навіть зйомку якогось пленарного засідання — якщо там пані Ада, то можна навіть не сумніватися — буде щось цікаве, принаймні в тих епізодах, де є вона. Останні кілька років вона постійно в русі, постійно якісь зйомки, постійно творчі зустрічі, і її фраза: «Наші хлопчики» про бійців АТО. Так, Ада Роговцева часто бачиться з ними, провідує, допомагає, підтримує волонтерів. За що в 2015 році проти неї в Росії порушили кримінальну справу й оголосили персоною нон ґрата.
А фільм із нею, на який я страшенно чекаю — «11 дітей із Моршина». Бо на цю жінку можна дивитися вічно у будь-якій ролі й у будь-якому віці.

 

НІНА НАБОКА
Кадр із фільму «Припутні»
Я ніяк не можу бути тут об’єктивна, бо закохана в неї так, що аж терпне душа. Ну от буває так у мене – дивлюся на екран і розумію, що я аж млію від цієї людини, рідна і все. Так було з Ніною Набокою, яку я побачила у фільмі «Припутні». Ота баба, яка там вічно шукала того вічного серпа, придовбувалася до дочки і гнобила глиняного гномика, мене полонила страшенно. І коли я з нею особисто зустрілася, перше що я спитала: «Так а серпа найшли?» І почалося…
Ця людина носій шаленої кількості історій, приказок і розказок. Із нею можна сміятися і плакати. Біля неї виростають крила, і срочно хочеться зробити хоч щось хороше у цьому житті. Коли я дивилася трансляцію «Золотої дзиґи», на моменті вручення премії за кращу роль другого плану, яка дісталася панні Ніні, я так раділа, що мені аплодувало піврайону, інша половина — викликала швидку.
Час від часу передивляюся «Припутні», щоб сповна насолодитися грою двох моїх найулюбленіших зірок українського кіно: Ніною Набокою і Оленою Узлюк.

 

ОЛЕНА УЗЛЮК
Кадр із фільму «Припутні»
Це та женщина… Людка з золотим зубом і сіреньовою помадою у фільмі «Припутні». До перегляду фільму я знала, що кілька акторів – народні самородки, тобто непрофесійні актори. І от саме на Людку я думала: «Господи, на якому базарі вони знайшли її?!»
На зустріч зі мною вітряного весняного дня прийшла неймовірно чарівна пані — саме вона й зіграла ту Людку. І це певно найвищий професіоналізм отак перевтілюватися. Олена вміє бути різною, і в кожному образі чарівною. І я дуже хочу бачити її далі у фільмах – закоханою, веселою, серйозною… усякою.

А ще є 10 видатних українок в науці, космосі, дизайні, про яких ми не знали – їхні історії тут.

РИММА ЗЮБІНА
Кадр із фільму «Гніздо горлиці»
Найкращу рецензію про фільм «Гніздо горлиці» з Риммою Зюбіною я почула в потязі. Моєю подорожньою була тьотя Люда. Вона з дому, з Іспанії, їхала додому на Вінниччину. Вона говорила і плакала, і сміялася, і важко було зрозуміти, де вона говорить про фільм і про героїню Римми Зюбіної, а де про себе. Тільки тоді, коли я вийшла з потяга, я пошкодувала, що не увімкнула диктофон. Хоч фільм «Гніздо горлиці» й знімався ще до подій на Майдані, до початку війни на сході, та я схильна його вважати першим зрозумілим глядачеві фільмом незалежної України.
Після «Гнізда горлиці» Римма Зюбіна знімалася ще в кількох українських фільмах — «DZIDZIO Контрабас», «Межа». На 2019 рік був запланований початок прокату фільму «Давай танцюй», де пані Римма зіграла маму одного з танцюристів, який змушений був із Донбасу їхати у «ненависний бандерівський Київ», щоб танцями виграти грошей на операцію братові.

 

ІРМА ВІТОВСЬКА
Кадр із вистави «Сталкери». Фото: cultprostir.ua
Значить діло було так… десь у 2002 році. Ранок зустрів мене не дуже радісно. Це був той випадок, коли раптово зустрілися подруги, і вчора раптом було багато вина, а вранці на роботу. І от я в похмільному мареві робочого ранку вмикаю телевізор, а там прекрасна Леся каже: «Ромчику, Ромчику, подивися яка тваринка… яка в неї сумка…», а Рома і каже: «То не сумка, то баян». Похмілля пройшло чарівним чином, я реготала цілий день. Цитатами з серіалу «Леся плюс Рома» я говорю тепер зі своїм чоловіком, теж Ромчиком. І з того часу вважаю Ірму Вітовську – Найулюбленішою Народною Артисткою Українського Кіно. Я не можу згадати жодної її ролі, після якої мені хотілося б сказати: «Зря ти, киця, в оце вляпалась». Заради спектаклю з Ірмою я ледь не зламала ногу в одному з переходів Києва. Вона була першою зіркою, до якої я обережно дуже попросилася в друзі на фейсбуці.
Фільм «Брама» сподобався не всім. І це прекрасно, бо це той фільм, який не повинен усім відразу бути зрозумілим і подобатись. Гірше було б, аби відразу цей фільм осипали схвальні відгуки. Але це фільм саме те українське кіно, яке я хочу дивитися. І в ролі Баби Пріськи, абсолютно нова Ірма, абсолютно інакша, та яка своїми цитатами нарешті перемогла «Лесю».
Я хочу бачити різну Ірму Вітовську у різних фільмах, хочу бачити ролі в яких вона витончена і прекрасна, в яких приземлена і буденна, чарівна, красива, дивна.

 

ВІТАЛІНА БІБЛІВ
Фото: zn.ua
Віталіна схожа на #МатьМою. От дивлюся на неї і бачу Мать Мою, на фотографії, яка відображає той час, коли ще мене не було — та ж довжелезна коса, ті ж очі, ті ж інтонації в розмові. Коли я обнаглію настільки, щоб написати сценарій фільму #МатьМоя, то її обов’язково має грати Віталіна і ніхто інший. Я вперше її побачила у виставі «Ілюзії». Побачила і заклякла – вона була надзвичайно зрозуміла і щира, і така, що своєю грою вибирала мою душу і перебирала її пальцями. Вона робила це навперемінки з героїнею Олесі Жураковської.
У фільмі «Брама» Віталіна інша ніж в «Ілюзії». Але там вона — така як і моя сусідка в селі, до якої іноді хочеться підійти і сказати: «Та як же ж ти живеш?! Та живи ж по-людськи!», але у відповідь подивляться великі очі людини, яка просто не може зрозуміти цей світ…

 

ОЛЕСЯ ЖУРАКІВСЬКА
Кадр із фільму «Казка старого мельника»
Олеся… ще до «Ілюзій» і до першої зустрічі з нею я дивилася на її героїнь на телеекрані і думала, що ніколи б не змогла бути такою відвертою і такою наопашки. І добре, що я навіть ніколи не пробувала акторської долі, бо завжди б міряла свої досягнення і життєві, і творчі в Жураковських. Отак – вийшла книжка, це ¼ Жураковської, вдалий виступ – ½ Жураковської. До цілої Жураковської я б так ніколи і не дотягла. Бо це людина неймовірних енергій – вона в кожному кадрі вихор, який поглядом, словом, рухом захоплює і затягує.
Зараз в Олесі активний знімальнийй період у кіно. Восени виходить у прокат фільм Сергія Лозниці «Донбас» — одну з ролей там зіграла й Олеся Жураковська. У цьому році вона також знімалася в серіалах: «Дві голубки», «Кріпачка» та «Подорожники». У «Подорожниках» зібраний якраз мій улюблений колектив українського кіно – Вячеслав Довженко, Ірма Вітовська й Олеся Жураковська.

 

ДАША ПЛАХТІЙ
Кадр із фільму «Стрімголов»
Даша знайома мені поки лише за фільмом «Стрімголов». І її образ, і її героїня, і вона сама залишили в мені стільки питань, що я мусила шукати усі її інтерв’ю, читала і впізнавала в ній когось такого знайомого… себе.
Чарівна і неймовірна Даша. У неї не така вже й велика фільмографія, але я вірю, що для неї – це тільки початок, і ще будуть нові й нові фільми, і глядачі закохуватимуться в її героїнь.

 

АНАСТАСІЯ ПУСТОВІТ
Кадр із фільму «Коли падають дерева»
Фільм Марисі Нікітюк «Коли падають дерева» ще не вийшов у прокат, але про зірку цього нового фільму я чула вже багато разів. Серед чуток були епітети: «абсолютно космічна», «інопланетна», «неймовірно магнетична».
Ті кадри з фільму, що можна знайти в мережі, і справді заворожують. Анастасія там дивовижно відкрита, така, що аж дивитися боляче. З 13 вересня «Коли падають дерева» вийде на екранах у кінотеатрах, і я точно піду на цей фільм, бо хочу бачити всю історію героїні «космічної», «інопланетної», «магнетичної» Анастасії Пустовіт та маленької дівчинки-загадки, яка неймовірно вразила мене – Соні Халаїмової.

Список наших акторок зовсім неповний: тут немає багатьох імен, про які варто говорити й писати, якими варто цікавитися. Але ця історія — історія становлення Незалежного Українського Кіно – довга. І ми ще тільки на її початку. Дивіться українське, пишіть українське, знімайте українське… кіно нашої пам’яті, нашої волі і нашої Незалежності.
Татуся Бо

Рубрика: