Правда і вигадки про повелительку повелителя Османської імперії.
Стільки всього написано і знято про цю видатну українку, що вже важко відрізнити історичні факти від художнього образу. Але Олександра Шутко, кандидат мистецтвознавства, відшукала у турецьких архівах відомості про султан-українок і написала цілі дослідження «Роксолана: міфи та реалії», «Листи Роксолани: любов та дипломатія» та роман «Хатідже Турхан». Спеціально для видання WAS Олександра спростовувала 8 найпоширеніших міфів про жінку, яку ми, виявляється, навіть знаємо під чужим ім'ям.

Матео Пагані, «Султана Роксолана», 1550 р., British Museum

У гаремі султана українка була названа по-перськи Хюррем, тобто «весела», «радісна», «усміхнена»

Міф перший: про ім'я Роксолана
Ім’я Роксолана вигадав посол Священної Римської імперії у Стамбулі Ож’є Гіслен де Бусбек. Він перший назвав так дружину султана у «Турецьких листах», написаних між 1555 і 1560 роками. Де Бусбек ґрунтувався на походженні жінки із заселених українцями земель Польського Королівства, які тоді називали Рутенією або ж Роксоланією.
Справжнє ім’я «Роксолани» невідоме, адже вона сама ніколи його не називала. Мовчать про це й османські джерела. У гаремі султана українка була названа по-перськи Хюррем, тобто «весела», «радісна», «усміхнена».

Міф другий: про прізвище Лісовська
Настею Лісовською султану охрестили в творах українських письменників. Це не більше, ніж витвір фантазії.
Європейські посли — фламандець Ож’є Гіслен де Бусбек, венеційці П’єтро Брагадіно та Даніелло Людовічі — зазначали, що Хюррем була українкою. Через 30 років по смерті султани, тобто 1596-го, інформацію про «попівну з Рогатина з народу русинського» у доповідній великому канцлерові Великого Князівства Литовського Льву Сапезі залишив секретар короля Станіслав Негощевський. Ще через 30 років про «підлого попа з Рогатина доньку» написав у поемі «Посольство Кристофера Збаразького» Самуїл Твардовський, учасник польського посольства у Стамбулі в 1621–1622 роках.
Дівчина, яка народилася у родині українського православного священика і була для шляхти холопкою, не могла мати польського прізвища «Лісовська». На землях Західної України у XVI столітті вживалися здебільшого прізвиська, що закінчувалися на -енко.

Міф третій: про народження на Поділлі
Польський поет Мауріцій Гославський у поемі «Поділля» (1827 рік) написав:
«Ось та Роксоланка,
Що то трясла цілим Сходом,
Була наша подолянка
З Чемерівців родом».

Подібні згадки містить й історична повість «Роксолана, або Анастасія Лісовська» (1882 р.) українського історика і краєзнавця Михайла Орловського. Утім, така версія походження султани є малоймовірною, бо не спирається на авторитетні історичні першоджерела.
Можливо, з тих місць походила інша султана-українка Хатідже Турхан, яка у 17 столітті стала матір’ю та регентшею султана Мехмеда ІV. Відомо, що вона була родом з Поділля, яке відвідала 1673 року, під час очолюваного сином військового походу на Хотин. Тоді османи спільно з українським гетьманом Петром Дорошенком та кримським ханом воювали проти Речі Посполитої.

 

Версію, що Роксолана була королівною підхопив і популяризував польський письменник Бартоломей Зіморович

Міф четвертий: про королівське походження
Якось султан Сулейман у посланні польському королеві Сигізмунду ІІ Августу зазначив: «Посол Твій Опалінський скаже тобі, в якому щасті бачив Твою сестру, а мою Дружину…»
Версію, що Роксолана була королівною підхопив і популяризував польський письменник Бартоломей Зіморович. Але й вона не має під собою реальних підстав. Приписуючи дружині королівське походження, султан намагався легітимізувати в очах польського монарха свій шлюб з Хюррем, яка не належала до шляхетного роду.
Сулейман І Пишний — султан з 1520 до 1566 року. Носив титули Цар царів, Тінь Бога на Землі, Цезар усіх земель Риму. У його часи Османська імперія досягла піку могутності, розширивши кордони до Північної Африки, Угорщини, України, Вірменії, Ірану та Персидського півострову. Війська Сулеймана взяли Белград і Багдад, тримали в облозі Відень, вдиралися до Баварії та воювали з португальцями в Індії. «Пред’являти права на титул абсолютного правителя може лише османський султан. Тільки він законно може претендувати на титул наступника Римського імператора», — писав французький юрист і філософ Жан Боден 1560 року.

Міф п’ятий: про нареченого Роксолани та козаків, з якими той ходив її визволяти
До султанського гарему Хюррем потрапила 1520 року з Криму. Українці переповідають легенди, як дівчину намагався розшукати коханий з Рогатина. До цього нібито були залучені й українські козаки на чолі з гетьманом Дмитром Вишневецьким-Байдою.
Але до татарського полону майбутня султана потрапила в малому віці. Тривалий час її виховували у палаці кримського хана в Салачику (нині околиця Бахчисараю), а потім подарували султанові Сулейману на честь сходження на престол.
Дмитро Вишневецький з’являється у Стамбулі та біографії Хюррем, але значно пізніше — 1553 року. Про це нам відомо з листа князя Радзивіла до польського короля Сиґізмунда ІІ Августа. Вишневецький півроку прожив в османській столиці, де його пишно приймали і піднесли коштовні дарунки.
Невідомо, чому турки так тепло прийняли гетьмана. Можна лише припускати, що султана-українка допомагала чоловіку створювати коаліцію проти Габсбургів, куди мали увійти кримські татари, поляки і козаки.

Міф шостий: про те, що Роксолана пам’ятала Україну
Існує легенда, ніби Хюррем-султан, попри неймовірний кар’єрний злет в Османській імперії, піклувалася про свою батьківщину. Як доказ, наводять інформацію про зменшення кількості людоловських набігів кримських татар на українські землі за часів перебування українки в Стамбулі.
Але ці відомості не є переконливими, адже припинення набігів було вимогою мирної угоди між султаном Сулейманом і польським королем. Ба, більше! В одному з ранніх своїх послань чоловіку, який був тоді на війни з угорцями, Хюррем писала: «…Хай допоможе Вам Аллах, щоб із своєю щасливою зіркою і царським знаменом здобували завжди перемоги над нікчемними й мерзенними невірними».

"Султана Росса", Тіціан, близко 1550 р.

Збереглося з десяток портретів султани, і на кожному вона виглядає інакше: малювати з натури забороняли норми ісламу

Міф сьомий: про неймовірну вроду
За популярною версією, улюбленою серед 300 наложниць султана Хюррем стала через неймовірну красу. Утім, сучасники були скромнішими в епітетах. Венеційські посли називають фаворитку милою і згадують про делікатність статури. Про це свідчить й довжина гаптованих золотою ниткою надбрівних пов’язок-кашбашти султани — 53 сантиметри.
В одному з листів до чоловіка Хюррем написала: «…прикладаю своє негарне обличчя до Ваших благословенних ніг». Чому вона себе так недооцінювала? Можливо, тому що першою красунею у гаремі до того вважали чорняву черкеску Махідевран, матір старшого сина Сулеймана.
Збереглося з десяток портретів султани, серед яких полотна Тіціана і Веронезе. На кожному вона виглядає інакше, адже малювати з натури забороняли норми ісламу. У найкращому випадку, художники творили за словесними описами євнухів. Попри несхожість, портрети мають спільні риси: руде волосся, білу шкіру обличчя, гостре підборіддя, світлі очі й продовгуватий із горбочком ніс. Дивлячись на них, виникають сумніви, що Сулеймана могла полонити сама лише врода.
Турецькі вчені не можуть збагнути, як жінка-чужинка могла вивчити надскладну османську мову на такому рівні, аби писати любовні листи і оздоблювати їх віршами, що за художньою цінністю не поступаються поезії султана (мав літературний псевдонім Мухіббі, тобто «закоханий»):
Гей, ранковий вітерцю, ти султана про сум та муки сповісти,
Без нього вона — як соловейко в клітці, розкажи.
У розлуці немає ліків від душевного болю,
Ніхто не в силі зцілити від страждання, сповісти.
Десниця смутку її серце ранить гострою стрілою,
Мов флейта, вона стогне в розлуці з тобою, сповісти.

(переклад Олександри Шутко)
Сулейман більшу частину життя провів у військових походах. У листах Хюррем повідомляла йому про справи у столиці, палаці та в родині. З послань зрозуміло, що вона прекрасно знала Коран, перську поезію та давньогрецьку міфологію. Османи, дивуючись любові султана, звинувачували українку в чаклунстві. Але, імовірно, почуття пояснювалися не чарами, а розумом і вмінням зацікавити султана своїми думками.

Міф восьмий: про те, що турки пишаються Роксоланою, як і українці
Коли Хюррем тяжко захворіла, султан поклявся їй не мати ніколи інших жінок. Як зазначають венеційські посли, свою клятву Сулейман стримав. Чоловік пережив дружину на 8 років, протягом яких зберігав вірність, видаливши з гарему юних та гарних наложниць.
За життя українка фінансувала з власних грошей будівництво мечетей, громадських їдалень, шкіл, лікарень і лазень. Однак турки доволі скептично ставляться до неї. По-перше, звинувачують у страті Мустафи, старшого сина султана Сулеймана від черкески Махідевран, якого називали гідним спадкоємцем трону. По-друге, вважають засновницею «Жіночого султаната» — наступні 100 років матері та дружини султанів надто сильно втручалися в державну політику.
Та це ніколи не завадить українцям пишатися успіхами співвітчизниці, яка з положення татарської рабині змогла піднятися до вершини влади в наймогутнішій державі Європи XVI сторіччя.

 

Рубрика: