Протиотрута від «отруйних» людей, їхніх докорів, емоцій, сварок. 
Таких людей, на жаль, не мало: у когось на роботі колега вічно «зливає» негатив, грюкає дверима, здіймає галас через дрібниці, у когось в родині вічно всім незадоволена свекруха-тітка-сестра, у когось мама хворіє і дуже вже стала від цього прискіплива, у когось подружку наче підмінили після розлучення і вона лише нарікає-нарікає-нарікає… А ти терпиш-терпи-терпиш, спочатку співчуваєш, переймаєшся, потім просто підтакуєш, згодом замовкаєш, але смиренно слухаєш чужий «потік свідомості». І нерви у самої вже, як струни – натягнуті до межі. І себе шкода, і терпіти несила… Спитали у психологів, що робити і як співіснувати з людьми, які постійно мотають нерви. Не тому, що взагалі не знаємо – дорослі ж розумні дівчата, а щоб наважитися нарешті і впевнено припинити!

Перше, що варто зробити, – дистанціюватися максимально, наскільки можливо. З'їдьте, якщо спільна територія, в інше житло, кімнату, кабінет. Вдайте зайнятість, навіть заблокуйте телефон, якщо дуже вже допікають. Ваш «демарш» не означає, що ви погана людина, навіть не беріть до уваги такі маніпуляції (а "отруйні" люди обов’язково цим зманіпулюють). Ви маєте право забезпечити свій душевний спокій. Життя одне – і у вас, і у того емоційного паразита, і ви не зобов’язані проживати його з ним і у вічних нервах.

Не вдавайте, що виливати на вас свої емоції нормально. Одне діло, раз у сто років хтось зопалу зірветься і наговорить зайвого, побурчить, подується. Зовсім інше, коли на вас постійно скидають свій негатив. Ви не «дівчинка для биття», щоб терпіти, і не жилетка, щоб вічно заспокоювати. Мовчазне кивання головою і розрада на словах врятують лише на певний час, але затягнуть у тривалу емоційну кабалу. Тільки-но чуєте чергове «Як ти так можеш!», «Невдячна!», «А вони такі-сякі, уявляєш!» – припиняйте. Рано чи пізно, ви все одно не витримаєте і скажете. То краще раніше – ввічливо, але категорично, аніж пізно, доведеною до нервового тіку й крику. Так і скажіть: «Мені неприємно це чути. Вибач, я більше не хочу. Або ми змінюємо тему, або перестаємо спілкуватися взагалі». "Отруйна" людина у відповідь може ще завзятіше «причитати» і маніпулювати на кшталт «ти безсердечна!». Хай вас це не зупиняє. Ви маєте показати своє рішуче «досить!», а людина має зрозуміти, що її маніпуляції викриті і більше неприпустимі. Ви просто відмовляєтеся грати в цю гру.

 

Проблема не в вас, а в отруйній людині. Вона паразитує на почутті провини і вашій чуйності

Запам'ятайте: навіть важкий період у житті чи нервовий розлад не є приводом на вас зриватися. Так, можна раз-два закрити очі на сльози-крики-емоції, але не довше. Людина, яка вас цінує і щиро любить, навіть у найскрутніший для себе час оберігатиме від зайвих стресів. Людина, яка навмисне перекладає на вас свій стрес, не варта церемоній. У світі стільки людей, які пережили важкі випробування, але поводилися гідно. Співчуття і підтримку мають цінувати, а не зловживати ними.

Не приймайте образи і докори на свій рахунок. "Отруйні" люди паразитують на почутті провини, на вашій чуйності, відповідальності. От побачите: зникнете ви, з'явиться нова жертва, на яку скидатимуть ті ж емоції, плітки, обурення і вимоги. Проблема не в вас, не в поганій владі, злій сусідці, шефині-самодурі, а в людині, яка всім незадоволена. І не ваше життєве завдання розбирати її причини.

Залишайте час для себе. Є ситуації, коли ти змушений бути поруч з людиною, яка мотає тобі нерви. І в такому разі дуже важливо забезпечити собі відновлення і годину-дві-три в день без цієї людини. Це може бути що завгодно: прогулянка, спортзал, вихід у магазин чи за дорученням чи навіть "тиха година" на самоті у зачиненій кімнаті. Від вашого усамітнення з "отруйною" людиною нічого не станеться, а от з вами від постійного емоційного навантаження може статися зрив. Ви заслужили на час спокою, не слухаючи про чужі проблеми, не намагаючись їх вирішити чи задобрити. Щоб не стати самій такою ж «істеричкою»:)