Цікавинки про декрет в різних країнах світу: від Папуа до Еміратів. 
У кожній країні свої особливості відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною. У цій сфері тісно перемішуються економічні й культурні чинники, а методи варіюють від чіткого державного регулювання до повної свободи ринку. Іноді ефективно спрацьовують протилежні підходи, іноді — жодні. Однак певний набір необхідних умов для щасливого безбідного батьківства і дитинства можна сформулювати. Законодавство і досвід в різних країнах дослідила журналіст, редакторка ІА «Соцпортал» Олена Ткаліч для нашого партнера освітньої платформи «Гендер в деталях».

Отож, розберемося у визначеннях: оплачувана відпустка по догляду за дитиною — це право жінки мати певний дохід на час, коли вона не в змозі виконувати трудові обов’язки, та зберігати за собою на цей період робоче місце. Необхідність цього права на загальносвітовому рівні ООН визнала в середині минулого сторіччя. Нині є лише дві країни, де державної відпустки по догляду немає взагалі, — це Папуа-Нова Гвінея і США (декретні регулюються на рівні штатів). При цьому варіантів тривалості «декрету», рівня оплати, можливості передати відпустку іншим родичам дуже багато — від досить умовних до 100% оплачуваних на довгий термін.

найменші законодавчо закріплені відпустки у Свазіленді та… Великобританії

Відповідно до статті 3 Конвенції ООН, мінімальний термін відпустки у зв’язку з вагітністю й пологами має становити не менше як 12 тижнів: шість тижнів до пологів і шість після. Водночас є країни, де мінімальна відпустка по вагітності й пологах менша за наведену норму.

Відповідно до даних Doing Business, крім Папуа-Нової Гвінеї і США, де обов’язкового «декрету» немає взагалі, найменші законодавчо закріплені відпустки у Свазіленді — лише два тижні. Цікаво, що такі самі цифри у Великій Британії. Мається на увазі, що там це мінімум, який жінка повинна провести вдома, і легально повернутися на роботу раніше за цей термін не можна. Наприклад, у нас це 18 тижнів, а передбачені законом дальші три роки — на вибір жінки. Найчастіше відпустка по догляду в Об’єднаному Королівстві триває рік. Британія прикметна ще й тим, що тут дозволено півроку бути «в декреті» одразу обом батькам зі збереженням робочого місця. Однак ця ініціатива не дуже популярна, бо виплати на дитину не прив’язані до зарплати і вони, як правило, менші.
Невеликі обов’язкові «декрети» також у Самоа й Тунісі (4 тижні), Чорногорії, Гаїті, Еритреї та ОАЕ (6 тижнів), Непалі, Омані й Катарі (7 тижнів), Бахрейні, Бутані, Ямайці, Малаві, Малайзії, Мальдівах, Мозамбіку, Філіппінах, Пуерто-Рико й Судані (8 тижнів).
Найбільші обов’язкові відпустки по догляду в Швеції (півтора року), Болгарії (рік і 2 місяці), Норвегії, Албанії, Боснії й Герцеговині (рік). Абсолютний рекордсмен — Сан-Марино (рік і 9 місяців).
У країнах ЄС тривалість відпусток у зв’язку з вагітністю й пологами та по догляду за дитиною становить у середньому 44 тижні. Середня тривалість оплачуваної відпустки — 36 тижнів, що зазвичай охоплює відпустку у зв’язку з вагітністю й пологами та відпустку по догляду за дитиною. При порівнянні з оплачуваними у нас 18 тижнями контраст увиразнюється.
Сім країн дають оплачувану відпустку для батька дитини (paternity leave): Австрія (6 місяців), Бельгія (3 дні), Данія (10 днів), Іспанія (2 дні), Франція (3 дні), Фінляндія (1 тиждень). Данія збільшила тривалість відпустки по догляду за дитиною і встановила її на 1 місяць довшою, якщо відпустку бере батько (інакше додатковий місяць анулюється).
В Україні для батька передбачено лише неоплачувані два тижні за бажанням після народження дитини, а також можливість узяти неоплачувану «декретну» відпустку. Цікаво, що з минулого року можливість брати два тижні відпустки по догляду отримали чоловіки в Ірані, а тим часом у Швейцарії уряд відмовився давати татам 4 тижні оплачуваного «декрету». Повторно цю ініціативу розглядатимуть цьогоріч. 

Якщо говорити про вітчизняні особливості, то в Україні оплачується лише відпустка у зв’язку з вагітністю й пологами — загалом 126 днів, це приблизно два місяці до і два після пологів. Виплати розраховують відповідно до лікарняного листа і видають вагітним після 30-го тижня, коли на основі медичних документів і починається «декрет». У разі усиновлення надається 56 днів відпустки, її замість матері може отримати й тато. Якщо офіційно жінка не працює, вона отримує символічну суму від соцзабезу. Після народження кожна сім’я має право на допомогу при народженні дитини, яка становить 41 280 грн: одноразово 10 320 грн та 860 грн щомісяця протягом трьох років.

Досвід пострадянських країн багато в чому збігається з українським, але з часом з’являється дедалі більше відмінностей.

віддавати в ясла дітей, молодших за 2 роки, не заведено в багатьох східноєвропейських країнах

Як розповіла «Гендеру в деталях» жителька Білорусі, мати дворічного хлопчика Анна Зелінська, відпустка по догляду триває тут, як і в Україні, 3 роки. «Найчастіше в "декреті" “сидять” усі 3 роки. 10% жінок виходять раніше, але якщо у них добрі заробітки. Передбачено низку державних виплат. Перша — за становлення на облік у поліклініці до 12 тижня вагітності, її виплачують у перший місяць після пологів. Потім виплата «декретних» на роботі — дев’ять середніх зарплат, але не більше за суму, еквівалентну $2,5 тис. Разова виплата по народженню дорівнює ~$1000, щомісяця до 3-х років платять $150. Для двійні і малозабезпечених виплати більші.
Щодо повернення на роботу закон захищає жінок від звільнення, і по факту цього дотримуються, тому що за порушення передбачено великі штрафи і кримінальну відповідальність. «Зазвичай у 2,5 віддають у ясла. У школах же запровадили новий режим — навчання починається з 9 ранку. І багатьох це не влаштовує, бо робочий день в держустановах починається о 8 ранку», — уточнила Анна.

Цікаво, що віддавати в ясла дітей, молодших за 2 роки, не заведено в багатьох східноєвропейських країнах. Наприклад, у Чехії ставлення до цього таке саме, як у Білорусі і в Україні. Підхід у країнах ЄС взагалі відрізняється. За словами матері трирічного хлопчика Ірини Баум з Німеччини, віддавати дітей у ясла заведено з раннього віку. Більшість віддають у рік, навіть у півроку це не рідкість. Щоправда, місць у державних яслах мало. Насамперед місця в яслах отримують неповні сім'ї, де немає одного з батьків, малозабезпечені сім'ї, де батькам важливо знову вийти на роботу, а також сім'ї, де старший братик чи сестричка вже ходять у цей садок, — заради логістичної зручності для батьків. У мам із забезпечених сімей, котрі не працюють, мало шансів на місце в яслах. Зазвичай вони віддають дітей у приватні ясла (це дуже дорого!) або наймають нянь. Водночас, за її словами, після виходу з «декрету» працівник із сімейними обов’язками має право змінити умови співпраці і скоротити кількість своїх робочих годин та, відповідно, зарплату. «Відмовити в скороченні робочих годин роботодавець не має права. Звільнити вагітну працівницю не можуть. Роботодавець зобов'язаний зберегти робоче місце за батьком чи матір’ю, які перебувають у “декреті”, або надати рівноцінну посаду й умови. У “декрет” можуть іти і мами, і тата, і останнє не рідкість. Термін “декрету” — 3 роки, його можна використати не обов'язково в перші три роки життя дитини, а в будь-який час до шкільного віку. Розмір виплат батьківської допомоги залежить від зарплати і становить від €300 до €1800 на місяць, її виплачують протягом року. Батьки, котрі не працюють, теж отримують допомогу, але мінімальну. Крім того, всі батьки отримують допомогу на дітей — €190 на місяць. По досягненні 18-річного віку цю суму отримуватиме сама дитина аж до свого 25-річчя. Ці виплати передбачено для всіх батьків незалежно від трудової діяльності, зайнятості і розміру зарплати», — розповіла Ірина.

В ОАЕ від початку медичного спостереження за вагітністю лікарі вимагають документи, які засвідчують шлюб

У європейських країнах політика в області батьківства характеризується суттєвою залученістю держави, натомість у Сполучених Штатах підхід кардинально інший. За словами жительки Сіетла, матері двох хлопчиків 7 років і двох місяців Валентини Романової, трудове законодавство регулюється на рівні штату. «У штаті Вашингтон передбачено відпустку по догляду за дитиною 12 тижнів плюс лікарняний (6 тижнів у разі природних пологів, 8 тижнів у разі кесаревого розтину). Тобто у мене 18 тижнів відпустки. Також відпустки надають батькам. Мій чоловік працює в Амазон, у них хороші умови, у нього 6 тижнів оплачуваної батьківської відпустки, в Гуглі ще краще — 12 тижнів. Часто батьки беруть відпустку по черзі, щоб не віддавати зовсім немовля в ясла. Спеціальних законів немає, але в суспільстві популярна думка, що тато теж повинен бути з дитиною. Протягом “декрету” тебе ніхто звільнити не може, але якщо не вийшов на роботу, то все — немає варіанту збереження робочого місця без збереження зарплати. Окремі компанії (Амазон, наприклад) дозволяють виходити на півдня по закінченні “декрету”. Тобто 18 тижнів повністю вдома, потім ще 6 тижнів півдня працювати. На жаль, мало хто надає “декрет” до народження дитини. Скажімо, я народила 16 березня, а “декрет” у мене було призначено на приблизну дату пологів, названу лікарями, — 20 березня. Проте компанія на свій розсуд може надавати допологову відпустку. В Амазон це 4 тижні. Є щось типу "інвалідності у зв'язку з вагітністю", але її не отримати, якщо немає серйозного діагнозу. 
Ясла беруть з 4 тижнів, але коштують дуже дорого! Мами, які можуть собі це дозволити, намагаються працювати неповний робочий день. Часто все зав'язано на страховку: втрачаєш роботу — втрачаєш страховку, а це дуже погано. Виплат на рівні держави немає. Для тих, у кого сімейний дохід не перевищує певний мінімум, діти отримують страховку від штату, вона також покриває пологи. Є різні програми адресної допомоги: ти можеш отримати талони на їжу, субсидію на житло (яку не всі орендодавці хочуть приймати), а також фінансову допомогу на навчання, якщо підеш у коледж. Є садки-ясла для малозабезпечених, більш-менш доступні. Допомога дуже часто надходить від приватних осіб-доброчинців. Ще поширено звертатися до різних сусідських спільнот типу: ”Я знаю бідну жінку, у неї троє дітей, і нічим цього місяця заплатити оренду”. І всі скидаються по можливості. Ну, і ще є щось типу гуртожитків для матерів-одиначок, які залишилися без житла (а все житло або орендоване, або в кредит, відповідно, втратив роботу — втратив будинок), але вони переповнені, плюс там якісь обмеження за термінами перебування.

Цікаво розглянути варіанти відпустки по догляду за дитиною в країнах, де суспільство вважається традиційнішим. Скажімо, в Об’єднаних Арабських Еміратах від самого початку медичного спостереження за вагітністю лікарі вимагають документи, які засвідчують шлюб. І це стосується не тільки громадян країни, а й усіх гостей, зокрема численних трудових мігрантів. За словами Олександри Вовк, яка близько року разом з чоловіком і однорічною дитиною прожила в Дубаї, недавно в місцевій пресі обговорювали гучний випадок із парою з Китаю. Після виявленої вагітності поза шлюбом їх обох депортували. «Тут поняття матері-одиначки немає взагалі. Навіть якщо чоловік негідно себе поводить, не заробляє, то більшість і далі з ним житиме. А в разі розлучення суд залишить дітей із чоловіком. Протилежні рішення ухвалюють у виняткових випадках, але тоді жінка отримує великі відступні», — каже Олександра. Що стосується трудових прав, то жінка має 6 тижнів оплачуваної відпустки, яку можна взяти до чи після пологів. Часто з роботодавцем домовляються про додаткові неоплачувані дні. Ще є норма про дві півгодинні перерви на день на грудне вигодовування. Багато жінок після початку материнства до роботи не повертаються, зате в країні дуже поширено залучення домашнього персоналу — нянь і помічниць у хатніх справах, і так само ясла. 
У ясла беруть із 6 місяців, можна віддавати на півдня або на цілий день з 8:00 до 19:00. Від цього залежить ціна, яка стартує від $1000 на місяць. Проте й догляд на справді високому рівні. Ще ти не маєш права найняти несертифіковану няню. І її обов’язково треба оформити на свою візу. Якщо дитина з неоформленою нянею потрапить у госпіталь, батькам нарахують великий штраф. З іншого боку, дуже тішить ставлення суспільства до дітей. Тут вони скрізь, за винятком хіба кальянних, і на них усі доброзичливо реагують, є відповідна інфраструктура».

Сучасні молоді мами намагаються швидко виходити на роботу

А от у Туреччині оплачувана відпустка у зв’язку з пологами і доглядом за дитиною становить, як і в Україні, 4 місяці. «Її можна взяти як за два місяці до пологів, так і пізніше, — розповів батько дворічної дівчинки Дженгіз Учар зі Стамбула. – Багато жінок довго ходять вагітними на роботу і в останній місяць або 2 тижні йдуть у “декрет”. Переважно роблять кесарів розтин, бо жінкам це здається безпечнішим варіантом. Тому часто всі чітко знають заплановану дату операції. Після цих 4 місяців можливі ще 4 місяці відпустки, але без зарплати. При народженні дитини держава дарує маленьку золоту монету “чейрек алтин” — 1,75 г золота. Коли ми народжували, ціна такої монетки була близько 150 лір (приблизно 1000 грн). Тепер такі цифри: перша дитина — 300 лір (2000 грн), друга — 400 лір (2500 грн), третя — 600 лір (3800 грн). Отримує її мама на пошті. Виходить, що золото в ціні зростає і гроші для мами теж ростуть. Є ще “молочні гроші” — 100 лір. Релігійних і культурних заборон чи проблем із поверненням на роботу у матерів немає. Наша невістка вийшла з “декрету” з першим сином, коли йому було 3 місяці, а вдруге — коли доньці був місяць. З дітьми була бабуся, це явище поширене. Сучасні молоді мами намагаються швидко виходити на роботу. Загалом є два табори: ті, хто багато працюють, або домогосподарки. В освічених сім’ях, де батьки активно працюють, зазвичай одна-дві дитини, три — рідкість. Вагітних не можна звільняти, у “декреті” теж, робоче місце зберігається. Державні садки приймають дітей з 4 років. Вони непогані, але в приватні садки можна віддавати з двох років на півдня. Великі приватні університети роблять свої дитсадки, початкові школи і так далі. У приватних школах дитину забирає сервіс і привозить під будинок. Однак найпізніше о третій дня, тому батькам, котрі працюють, без няні чи допомоги родичів не обійтися. Вартість приватного садка — від 17 000–20 000 лір на рік (близько 100–120 тис. грн), школи — 25 000 лір (157 тис. грн ), вартість няні — від 1200–1500 до 4000 лір на місяць (7500–25 000 грн)».

Зовсім інакша сімейна політика в Південно-Африканській Республіці, де досі дуже різка расова й класова сегрегація. За словами Анастасії Рябчук, яка з трирічною дочкою кілька років проживає в ПАР, тут дітей віддають у садки навіть з трьох місяців і на повний день. «Біля нашого дому був садок з трьох місяців, але в ясельній групі наша донька була єдиною білою дитиною. Серед вихідців із Європи назагал заведено перші два-три роки наймати няню, яка одночасно може бути домогосподаркою і коштує лише десять-двадцять доларів на день залежно від обов’язків. Жінки також можуть дозволити собі довшу неоплачувану відпустку по догляду, а дехто не працюють, бо чоловіки заробляють достатньо, щоб забезпечити сім’ю. Натомість серед чорношкірих робітників рішення віддати дитину в ясла з трьох місяців продиктовано економічними мотивами: у країні рівень безробіття становить 30%, а серед молодих жінок сягає 50%, тому жінки, які мають роботу, тримаються за неї і повертаються з “декрету” через три місяці після пологів. Інший варіант для мам, котрі працюють, — залишати дітей на бабусь чи безробітних родичок десь у сільській місцевості або запрошувати бідних родичок до себе в місто. Державних садочків, наскільки мені відомо, у країні немає, але в бідних районах є садки, що їх повністю або частково фінансують доброчинні і релігійні організації і де навчання може коштувати лише $20 на місяць.
Виплати на дітей у ПАР, за її словами, є тільки для бідних і безробітних. «Це так звані "соціальні гранти". Їх дають, якщо розмір доходу опікуна менше за 45 тис. рандів (близько 3 тис. євро) на рік. У селах часто ціла сім’я харчується за соціальні гранти на дітей і пенсіонерів, бо роботи там узагалі може не бути ніякої. Опікуном може бути хто завгодно — той, хто реально опікується. Якщо ще порахувати всіх мам, які працюють, думаю, вийде, що десь кожну третю дитину виховують бабусі чи тітки».

Порівняно з ПАР нам, дівчата, нема на шо жалітися) Але є до чого прагнути:)

Рубрика: