Про Харчишина у ролі Довбуша, Марічку Яремчук, пригоди і мольфара розпитали у режисера стрічки Сергія Скобуна.
Стрічка, як чули вже всі, напевно, розповідає про українського Робін Гуда – ватажка визвольного руху карпатських опришків XVIII століття Олексу Довбуша. В головних ролях зовсім не актори, але від того не менш яскраві та цікаві співаки Валерій Харчишин і Марічка Яремчук. Завтра, 29 березня, матимемо змогу оцінити їх роботу – «Легенда Карпат» виходить в український прокат. Але, що цікаво, фільм вже представили в рамках 70-го Каннського міжнародного кінофестивалю, а на іспанському фестивалі "Марбело" він посів друге місце в номінації "Найкращий повнометражний художній фільм". Про очікування і враження з режисером стрічки Сергієм Скобуном поговорила Anastasia Nazarenko для нашого партнера – інформаційно-розважальної веб-платформи UaModna.

Джерелами при написанні сценарію були розповіді гуцулів і буковинського мольфара

Незважаючи на те, що постаті Олекси Довбуша у кіно та літературі приділяється чимала увага, Ви все ж вирішили звернутись саме до цього образу. Чому?
Скажу вам не як режисер, а як чоловік і як людина: я з великою повагою ставлюся до Довбуша. Це та особистість, яка веде за собою маси. Це карпатський Мойсей, що вказував шлях, а скрижалі його – то слова і заповіти. Деякі з них можна почути у нашому фільмі.

Довбуш – постать, без сумніву, непересічна та варта уваги. Але біографія героя досить втаємничена. Достеменно відомі лише три дати з життя славнозвісного карпатського опришка: 1700 – рік народження Олекси, 1738 – перша історично задокументована згадка про діяльність загону Довбуша, 24 серпня 1745 – день вбивства героя. Цікаво, яку роль відіграли історичні джерела у процесі екранізації?
Насправді історичних джерел небагато, і за основу сценарію ми брали одну з легенд, яких дуже багато в Карпатах. Джерелами при написанні сценарію були розповіді гуцулів, з якими ми контактували під час виробництва. Вагомий внесок у цей процес зробив буковинський мольфар, етнограф та історик Іван Сінгур.

Відомо, що спершу "Легенду Карпат" планували зняти як телевізійний серіал. Чому все ж надали перевагу художньому фільму?
Від самого початку планувався повнометражний художній фільм і також була запланована розширена 4-серійна телевізійна версія. На сьогоднішній день від телеверсії ми відійшли, це пов'язано з міжнародними прокатами фільму.

Головні ролі у стрічці виконали не професійні актори Валерій Харчишин і Марія Яремчук. Та й замість звичайного павільйону декораціями була непередбачувана природа Карпат. Це дійсно сміливий вибір. Скажіть, які ще виклики "Легенда Карпат" зробила традиційному кінематографу?
"Легенда Карпат" – ініціативне кіно, побудоване на ентузіазмі великої творчої команди, цілої громади Буковини. Нашою метою є не фінансова мотивація, а реалізація творчих задумів. Кіно – це екранізація якоїсь проблеми, яку потрібно донести глядачеві, змусити його замислитись і змінити щось, як мінімум, у собі, а як максимум, в оточуючому його світі. Ми намагались цю філософію покласти в основу стрічки.​

 

Ми залишили у назві об'єм і не прив'язувались до імен. Можливо, буде наступна легенда...

Чи задоволені Ви результатом на всі 100%? Яку реакцію української публіки передбачаєте?
Ми чітко усвідомлюємо, що будь-який творчий продукт має своїх прихильників та своїх критиків. особисто я – за різність думок, бо коли всім подобається, це насторожує, це схоже на партійний пленум.
Хочеться вірити, що кількість наших прихильників переважить в майбутньому. Нам додала впевненості реакція глядачів у Марбелі (Іспанія), де публіка не хотіла залишати переповнену залу після показу, а жюрі визнало фільм найбільш цікавим глядачеві.

Чи мали місце якісь "пригоди" на знімальному майданчику?
Весь знімальний процес – то є велика пригода. Вся творча група пройшла через небезпеку, безліч травм, недоспаних ночей та випробувань на витривалість.
Знаєте, коли спиш у горах в таборі серед техніки, яку спускати фізично важко, а вночі підходять вовки та починають підвивати, то це не просто. Рятували хлопців лише вогонь та віскі, але це не реклама:). Особливо небезпечно було зніматися з тваринами: у нас в кадрі є вовки, дикі кабани та зубр. Вони, до речі, залюбки знялися в нашій стрічці й також із нетерпінням чекають на прем'єру !:)
Для мене містичною була історія, коли зимові зйомки було зірвано через негоду: в горах пішов дощ, тому виконавець головної ролі Валерій Харчишин, який зранку прилетів з Києва, не мав змоги зніматися, і його подорож виявилася марною. Щоб якось компенсувати цей форс-мажор, я зголосився відвезти Валерія до Івано-Франківська, хоча мені було абсолютно не по дорозі.
Коли ми виїжджали з міста, то побачили, як дві машини на шаленій швидкості зіштовхуються і одну з них викидає на поле, ще й через стовби пилу і пластмаси нічого не було видно. Ми зупинились і побігли до машини в полі, вона була понівечена, на пердніх сидіннях живих не було, а під заднім сидінням лежала дворічна дитина, вся в крові. Я якось імпульсивно, я взяв цю дитину на руки, і ми на шаленій швидкості повернулися до міста в пошуках лікарні. Не знаю, скільки часу минуло, але для нас то була вічність... Дитина то дихала, то ні, то слабко плакала, то хрипіла – це був жах! Франківські лікарі дуже швидко відреагували, мобілізувались та почали реанімацію. До нас вийшов черговий лікар. На питання про вік, ім'я, та хлопчик це чи дівчинка, ми відповісти не змогли, сказали лише, що знайшли дитя серед поля. Взявши номер тефону лікаря, ми повернулися до машини дуже пригнічені.
На місці ДТП вже було багато людей і поліції, я знайшов старшого офіцера і повідомив йому, що в машині була дитина, яку ми відправили до лікарні.
Згодом я зателефонував до чергового лікаря. Тільки-но він впізнав мене, почав дякувати за те, що ми встигли привезти дитину. У хлопчика була серйозна травма голови і стався набряк мозку, що тиснув на центр дихання. За кілька хвилин маля могло відключитись. Але ми встигли! Це було справжнє щастя!
Зранку я подзвонив до Харчишина, аби дізнатись, як він долетів до Києва, а він поскаржився на поганий сон. Уночі Валерію наснилося, що він на руках носить маленького Довбуша і рятує його. Він сказав, що прокинувся від власних сліз і не розумів, що це означає. Я відповів, що знаю значення його сну і розповів свою історію. Валерій почав плакати і відповів, що його подорож була не даремною, він дуже щасливий, що завів нас до Франківська, а потім подався тією дорогою. Наш таймінг був так побудовано, що ми опинилися у потрібну хвилину у потрібному місці, а ціна цього таймінгу – життя дитини!

Кожен витвір мистецтва можна порівняти з дитиною, якій неодмінно треба дати ім'я. Поділіться, будь ласка, історією назви "Легенда Карпат".
Назва фільму пов'язана з легендою, яка народилася в Карпатах, і яка досі живе серед сучасних гуцулів. Ми залишили у назві об'єм і не прив'язувались до імен. Можливо, буде наступна легенда... Насправді наша історія багата цікавими особистостями.

 

дуже хвилювалася, що вийде не натурально, бо досвіду в кіно не мала. А вийшло по-справжньому

Виконавиця ролі коханої Довбуша, Марія Яремчук, теж поділилася історією своєї участі в пректі: "Я не знала, в якому фільмі зніматимуся. Просто подзвонили знайомі з Чернівців і запросили. Приїхала на майданчик, мене відразу вдягли в хустку, сорочку, запаску і кожух. Зайшла в кадр і дуже хвилювалася, що вийде не натурально, бо досвіду в кіно не мала. А вийшло по-справжньому. Були сцени інтимного характеру. Маю татуювання на спині. А Марічка в той час мати його не могла. Тому в сцені, де треба було знімати руки Харчишина на оголеній спині його партнерки, замість мене зіграла моя подруга Олена. А потім її чоловік випадково дізнався про це, але поставився з розумінням".

Рубрика: