Нове обличчя українського джазу і музики майбутнього.
Юлю Запорожець широкий загал запам’ятав у двох «ролях»: учасниці проекту «Голос країни» та національного відбору з Євробачення – вродлива одеситка з гарним голосом та цікавою музикою. І лише поціновувачі тієї самої цікавої музики знають, що Юля, вона ж JULINOZA, захоплюється не масовими проектами, а старим добрим джазом і future music – новітнім напрямком, який по-сучасному міксує і джаз, і тріп-хоп, і електроніку. Піаністка і вокаліста, Юля брала участь у безлічі міжнародних конкурсів з фортепіано, слухає французьких композиторів XIX-XX сторіч і є учасницею усіх впливових і знакових фестивалів, від International Jazz Day до AtlasWeekend. Попри немасовий жанр, пісні JULINOZA на першому музичному інтернет-каналі MVUA – одні з тих, що мають найбільше переглядів. Саме про жанр, про випробування, незвичні твори і навіть собаку «україночки» поговорли з Юлею.

 

Хотілося також й самим українцям показати нове покоління виконавців, композиторів, новий жанр

Про свій жанр і cinematic music
Я створюю сучасну музику, певний ф'южн стилістичних комбінацій, який можна назвати авангардом, але я б назвала його future music або музикою майбутнього. Ще мені здається доречним назвати наш жанр cinematic music, не тому, що під неї добре дивитися кіно, а через її образність: слухаєш трек – і уявляєш щось, пролинають якісь кінематографічні образи.

Про учать у «Голосі країни» і право голосу
Мене знайшли через інтернет менеджери проекту, не один рік пропонували участь, але я відмовлялася – не хотілося співати кавери. Аж коли мені знову надіслали запрошення і обмовилися, що буде можливість виконати й свою музику, я погодилась. Згодом було дуже приємно, коли Руслан Квінта (музичний продюсер) підтримав мене і дозволив самій зробити аранжування однієї з пісень для музичних боїв. Взагалі було приємно, коли дозволяли зробити із відомими піснями щось абсолютно своє.

Про нацвідбір Євробачення і нову музику
Хай там як, але хочу подякувати нашій країні за те, що шукає нові таланти, голоси: нас, молодих виконавців, знайшли, покликали на відбір і познайомили українців з новою українською музикою. Це не менш важливо, ніж перемога. Коли написала трек Hto Ya? для Євробачення, точно розуміла, що ця пісня ідеально підходить для такого глобального конкурсу і достойна представити українську музичну культуру. Хотілося також й самим українцям показати нове покоління виконавців, композиторів, новий жанр.

 

дуже хочеться своєю музикою диригувати уявою слухачів

Про випробування
Психологічно було непросто на «Голосі»: це був мій перший реаліті-проект, я не знала усіх закадрових нюансів, деякі речі сприймала, можливо, емоційно, виборювала право співати по-своєму. Але це був неперевершений досвід, я побачила як працюють справжні професіонали, як вони створюють неймовірне шоу. На нацвідборі Євробачення було вже легко: я співала власну пісню, мала можливість донести слухачу своє бачення музики.

Про перші твори, собаку і бородатого кроля
Свої перші твори на фортепіано я присвятила улюбленому собаці, в шість років написала більш велику форму – «балет» до казки «Дурне мишеня» для своєї хореографічної групи. А от перша пісня була про магів і чарівників – написала під враженням від Гаррі Поттера. 
Зараз у моєму доробку багато композицій. Важко сказати, яка з них найкраще мене розкриває... Можливо, моя перша симфонія. Саме працюю над другою симфонією за мотивами нашої ж пісні «Бородатий кріль». Також плануємо новий альбом.

Про диригента уяви
Один з наших альбомів називається The conductor of imagination – дуже хочеться своєю музикою диригувати уявою слухачів. Це знаковий альбом, у ньому колажна драматургія треків, всі вони про різні почуття. До речі, записували альбом в домашніх умовах. Його одразу взяв німецький лейбл, а от в Україні чомусь заблокували. Зараз, власне, займаємося його трансформацією, щоб все-таки запустити й на батьківщині.

 

в житті треба розраховувати лише на себе. У творчості бажано мати команду

Про фестивалі та урок імпровізації
У нас великий досвід участі у фестивалях, кожен – це потужна енергетика. Перші були в рідній Одесі, здебільшого, джазового напрямку. Завдяки моєму викладачеві з імпровізації Юрію Кузнєцову ми играли на найкращих майданчиках міста. Коли у нас планувався урок, він міг зателефонувати і сказати: «Урок сьогодні пройде на фестивалі «Німі ночі», імпровізуватимемо під кінофільми. Я ще їх не бачив, тому вже на виступі зорієнтуємося». Це було дуже круто – вчитися по живому.

Про дорогу молодим
Сумно казати, але в житті треба розраховувати лише на себе. У творчості бажано мати команду, а ще краще – армію однодумців. Мені пощастило: навколо мене справжні друзі, від менеджера до піар-менеджера, які вболівають за нову музику.

 

Рубрика: