Український гурт, який із старовинного фольклору створює класний етно-рок. 
Створює вже четвертий рік, бере участь у різноманітних фестивалях, має один експериментальний альбом Derevo і один офіційний «Ліра», зі своїм саундтреком навіть пройшов конкурсний відбір до фільму «Вій» і є одним із найпопулярніших серед слухачів першого українського музичного інтернет-каналу MVUA. Власне, там «україночки» й почули The Doox. Спершу їхню «Русалочку», потім «Верховину», далі «Гриця» і, відверто кажучи… засмутилися – від того, що їх не "крутять" всі українські музичні канали, адже це дуже цікаві й оригінальні творчі роботи. The Doox не просто переспівує на сучасний манер старовинні народні пісні. Він поєднує різні техніки автентичного співу, етнічні духові інструменти, гітару, басові рифи, клавішні й ударні і формує абсолютно нове і неочікуване звучання. Драйвове. Особливість The Doox ще й у тому, як незвично і потужно поєднується жіночий та чоловічий традиційний спів – от послухайте…

коли ти поєднуєш українську пісню разом з роком, то виходить драйвове звучання і ще більш енергійна суміш

Гурт заснував бас-гітарист Тарас Перетятко разом із клавішником Андрієм Заплотинським та мультиінструменталістом та сопілкарем Максимом Бережнюком (з колишнього "Камо Грядеши"). А голосом The Doox є Юлія Маляренко – у неї й розпитали про стиль етно-року, плани гурту і як їй взагалі працюється з чотирма чоловіками:)

Юля, як ви самі потрапили до гурту?
The Doox з'явився в моєму житті не просто так, а саме тоді, коли це було дуже необхідно для мене. І це відбулося само собою, без особливих зусиль. Просто одного прекрасного дня Тарас Перетятко запропонував поспівати разом з Максимом Бережнюком, подивитись, що з того вийде. І от, як бачите, виходить вже четвертий рік:) І далі буде…

Чому обрали не «попсу», а такий унікальний жанр – етно-рок? Адже з ним складніше…
Складніше? Складніше в житті займатися тим, до чого не тяжіє душа і що не приносить задоволення. Етно-спів – це глибока криниця, вода якої дає українцям змогу втамувати спрагу. І коли ти поєднуєш українську пісню разом з роком, то виходить драйвове звучання і ще більш енергійна суміш. Я в цьому жанрі, як риба у воді: він повністю розкриває мою сутність і мою природу. Наша музика – вона справжня. В неї є історія, історія наших предків.

Що найважче у цьому жанрі і що найприємніше?
До створення пісень ми підходимо досить обережно і відповідально. Тому що народна пісня вже сама по собі – коштовне каміння, якому ми намагаємося дати гарне обрамлення, і це найскладніше. А найприємніше – бачити результат цієї роботи.

Яка пісня гурту була першою і чим запам’яталася?
«Ой давно в матінки була…». По ній і зрозуміли, що діло буде:)

А яка з пісень вам найближча і чому?
Всі пісні по-своєму близькі й рідні, адже кожній приділяєш багато уваги. Ну… мабуть, «Галочки». Скільки б не виконувала цю пісню на концертах, щоразу вона викликає неповторні емоції й почуття. Подобається аранжування. Для мене вона особлива.

 

ми від більшості радіостанцій чуємо, що фолк та етно – не формат. На жаль

Чи є пісня або задумка, яка поки, так би мовити, не дається, але дуже хочеться її реалізувати?
Ви не повірите, але в моїх «задумках», як правило, повний штиль:) Аналізуючи процес появи наших пісень, помітила таку тенденцію: коли чогось дуже прагнеш, проявляєш свою волю, ніколи нічого нормального не виходить або виходить не так, як хотілося. І лише в стані спокою і спостереження пісні приходять самі собою. Це відчуття, яке ні з чим не переплутаєш і чітко розумієш, що так – це стовідсотково воно.

Ваша пісня «Не відпускай» брала участь у конкурсному відборі на саундтрек до фільму “Вій”. А до якого твору чи кінофільму хотіли б написати пісню?
Останнім часом зацікавилась творчістю Павла Тичини. В репертуарі the Doox є пісня на його слова «Гаї шумлять». Якби зняли фільм про життя і творчість Павла Григоровича, то із задоволенням написали б трек.

Гурт брав участь у багатьох фестах. Який запам’ятався найбільше?
Ми справді мали змогу побувати на різних міжнародних фестивалях за кордоном, та все ж вразив і запам’ятався своєю масштабністю Atlas Weekend. Рівного за представництвом виконавців і кількістю глядачів в Україні поки немає. Для нас була велика честь виступати там минулого року. Це водночас і велике задоволення, і неймовірний досвід.

Як ви пробиваєтесь крізь шар Вінників і «Время и стекло»?
Ніяк. Ми ставимо перед собою завдання бути почутими і з повагою ставимося до інших артистів. Кожен займається своєю справою і має свого слухача.

Чи відчуваєте якісь зрушення після прийняття квот щодо присутності української музики в ефірах?
Можливо, ці зрушення відчувають українські виконавці, які виступають в жанрах, не пов’язаних з фолком. Але ми від більшості радіостанцій чуємо, що фолк та етно – не формат. На жаль.

 

в творчому процесі у гурті всі рівні. Звісно, є моменти дискусій, та ми прислухаємося один до одного

Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб ситуація змінилася реально і швидше?
Всьому свій час. Нічого не відбувається занадто швидко і легко. За останні роки українська музика значно покращилась, виконавців більше, концерти стають масштабнішими, шоу кращими. Українська музика розвивається швидкими темпами.

Кого з українських музикантів самі слухаєте і з ким хотіли б, можливо, заспівати?
Скажу чесно, музики слухаю дуже мало. По-перше, нею й так наповнений кожен день – виступи, репетиції. По-друге, щоб не втратити індивідуальність. Якщо є можливість і настрій, то вмикаю закордонних виконавців, скажімо, Florence and Machine, London Grammar, Adele. З українських виконавців найбільше імпонують Onuka, «Даха-Браха».

Ви одна у гурті з чотирма хлопцями. Як вам працюється?
Прекрасно:) Хлопці завжди уважні, завжди підтримають, завжди порадять. Справжні друзі й колеги, яких я поважаю. Працювати з ними суцільне задоволення:)

А хто головний і керує? Чи виникають творчі суперечки?
Головний той, хто проявив ініціативу і натхнення створити такий колектив. І це наш вище згаданий Тарас Перетятко, він переважно керує організаційними питаннями. Дбає про наш комфорт в період гастролей. А в творчому процесі ми всі рівні. Звісно, є моменти дискусій, не без того, як у кожному гурті. Та ми вміємо прислухатись один до одного і йти назустріч цікавим ідеям та експериментам.

 

Я намагаюся виходити за ці межі і просто ЖИТИ. Це велика клопітка праця над собою

Чи стали краще розуміти чоловіків, працюючи з ними так тісно?
Іх не треба розуміти:) Просто навчіться повністю сприймати їх такими, які вони є, і все одразу стане на свої місця.

Що, по-вашому, в стосунках між жінками і чоловіками головне?
Я ділю людей не за гендерними ознаками, а за людськими. Для мене головне в людях – духовність. Якщо вона є, то й проблем у стосунках не виникає, ні між чоловіком і жінкою, ні між колегами та друзями.

Як би ви зараз охарактеризували своє особисте життя?
Насправді, життя прекрасне. Яскраве і розмаїте. В ньому нічого зайвого немає. Ти просто з любов'ю і вдячністю приймаєш від всесвіту все, що він тобі дає. Радієш кожному ранку, кожному вечору – кожну мить. На жаль, більшість з нас обмежує себе рамками догм і правил суспільства, яке затирає нашу індивідуальність і штампує ординарних істот з однаковим світоглядом. Я намагаюся виходити за ці межі і просто ЖИТИ. Це велика клопітка праця над собою. Але як інакше. Це і є моє особисте життя:)

Якби вам сказали у трьох словах охарактеризувати себе, які б слова обрали?
Ціль. Любов. Життя.

Хто ваші друзі і що цінуєте найбільше в людях?
Я щаслива, бо маю багато друзів – найцінніший скарб, який може подарувати доля. Найбільше ціную людяність, скромність, щирість, мужність.

Якими себе бачите через «надцять» років?
Час покаже:) Зателефонуйте мені через «надцять» років – зустрінемось, і все побачите:)

 

В новій українській музиці ще багато цікавих виконавців – про багатьох з них "україночки" вже писали: гурт MNISHEK, гурт Leléka, співак DIMA LIBRA, співачка Осана Муха – читайте їхні інтерв’ю і слухаймо українське:)

Рубрика: