Юристи дали три поради – ну раптом у брокарді вислизне з рук жадор, а в гудвайні ламбруска
Бо у нас тут таки вислизнула з рук пляшка ігристого за 350 гривень. У звичайному маркеті «на районі». Вислизнула і розбилася вщент. І ми б за неї таки заплатили, бо совісні, але було у цьому законі підлості кілька «але».
Перше: пляшка вислизнула просто з переповненого стелажа, де разом з нею тіснилися підробні «вдови кліко» і ледь не випадали.
Друге: пляшку (точніше, купу скла і калюжу бульок) у нас нагло вимагали купити – спочатку адміністратор, вона ж «главна», потім викликаний на підмогу охоронець-самбіст.
Третє: почалися крики і погрози «я щас міліцію визову, ви щас заплатіте по статьє хуліганство».
А ми ж дівчата виховані, ми таке хамство не любимо. Тому подумки порахували до десяти і твердо сказали: «Значить так…» - ви можете сказати так само, запам"ятовуйте...

Перше. Саме власник несе відповідальність за ризик випадкового пошкодження чи знищення майна. Стаття 323 Цивільного кодексу.

І саме ті ж «главні» адміністраторші мають звести ці ризики до мінімуму: від безпечної розкладки товару до якісного асортименту. В нашому випадку, наприклад, треба було розгрузити полиці, шоб ту ж пляшку можна було спокійно взяти, не зачіпивши іншу.

 

Друге. Ніхто не вправі змушувати купувати непотрібний нам чи неякісний товар. Стаття 17 закону про захист прав споживачів.

Змусити можуть лише власна совість і справедливий суд. І то, якшо та ж сама адміністраторша цьому суду доведе, шо ми навмисне жбурнули ламбрускою об підлогу – хоббі у нас таке.

 

Третє. Погрози і вимагання грошей чи оплати за пошкоджений товар називається «агресивною підприємницькою практикою».

Так і скажіть. Стаття 19, той самий закон про захист прав споживачів. А будь-яка агресія – навіть погрози «я щас міліцію визову» – протизаконна. У відповідь викликайте міліцію самі. Головне, зберігайте впевненість і спокій. А потім прийдіть додому і таки налийте собі бокальчик ламбруски – купіть замість розбитої, треба ж зняти стрес:)

Фото Pinterest