Прості приклади, як робити світ добрішим, а життя молоді, стареньких та військових кращим або проект "Поспішай творити добро".
Китайці остерігаються жити в часи перемін. Українці так живуть уже понад чверть століття. Не кращі, звичайно, часи: низький рівень життя, безробіття, війна, відчай… Але поряд бачимо вражаючі приклади самопожертви, взаємодопомоги, доброти, благодійництва. Наприклад, в Івано-Франківську…

 

благодійна діяльність Фонду Олександра Шевченка була відзначена International Human Rights Commission

Найбільший вияв віри…
Благодійний Фонд Олександра Шевченка «Новий Івано-Франківськ» був заснований у 2014 році й за короткий час став однією з наймасштабніших благодійних організацій в Україні. Без залучення жодної копійки з бюджету Фонд реалізує десятки програм: реабілітація учасників АТО та їхніх родин, сімей загиблих героїв АТО та Воїнів Небесної Сотні, допомога військовим на фронті, спонсорування операцій в межах проекту «Милосердя в тобі», допомога сім’ям біженців, надання юридичної та матеріальної допомоги потребуючим, ремонт та оснащення навчальних та медичних закладів, організація та спонсорування мистецьких фестивалів, конкурсів, книговидання, спортивних змагань, безкоштовне оздоровлення дітей у таборі «Артек-Буковель», Християнському таборі у Яремче, лещатарському таборі пластунів, організація відпочинку в Буковелі для пенсіонерів, освітян, медичних працівників, журналістів – усього й не перелічиш!
З ініціативи Олександра Шевченка в Івано-Франківську створено перший в Україні Музей Небесної Сотні.
Повагу франківців БФ здобув завдяки участі у проекті «Івано-Франківськ, який треба берегти», а саме – реставрації занедбаних старовинних дверей у будинках середмістя. Тож не дивно, що благодійна діяльність Фонду Олександра Шевченка була відзначена International Human Rights Commission. 

Мовою цифр
У ТЦ «Буковель» безкоштовно відпочили та оздоровились 8000 пенсіонерів та ветеранів, 3550 дітей та дорослих людей з інвалідністю, вадами опорно-рухового апарату, 1500 учасників АТО, родичів загиблих бійців та героїв Небесної сотні з усієї України, близько 2000 освітян, 1973 медичних працівників.
7000 дітей оздоровилось у дитячому таборі «Артек-Буковель», 351 дитина відвідала Християнський табір в Яремчі, 9500 першокласників з Івано-Франківщини навчились кататись на лижах в лижній школі, 3200 дітей з вадами опорно-рухового апарату, ДЦП та з аутизмом разом з батьками пройшли реабілітацію на базі ТК «Буковель». 
З одноденною екскурсійною програмою для жителів Івано-Франківська та інших міст України ТК «Буковель» відвідали 71 000 гостей.
В рамках програми книговидання видано понад 100 книг.

 

Благодійництво має стати модним в Україні

Журналістам Ukrainky.com вдалося взяти коротеньке інтерв’ю у засновника Благодійного Фонду «Новий Івано-Франківськ» народного депутата Олександра Шевченка.

Олександре Леонідовичу, як відомо, ваша благодійна діяльність почалася задовго до створення Благодійного Фонду «Новий Івано-Франківськ». То що ж підштовхнуло Вас до благодійності?
Починалось все з віри, Божих Заповідей і розуміння соціальної відповідальності. Найголовнішим законом мого життя є Заповіді Божі. Лише з вірою в серці можна щось змінити і чогось досягнути. Та завжди потрібно пам’ятати: на шляху до мети ми маємо бути чесними. Бог нам в усьому допоможе. Я довго шукав своє місце в житті, покликання. Було різне. На різних етапах життя мені допомагали інші, я допомагав… Зараз це називають благодійністю, але насправді – це частина життя, без якої людина не може називатись людиною. Кожен може допомагати по мірі своїх можливостей. Хтось молитвою, добрим словом чи порадою, хтось своєю працею, ділами. А хто має можливість – фінансово чи іншими ресурсами.

Чи будете продовжувати благодійну діяльність, якщо будете обрані на високу державну посаду? Як будете сприяти розвитку благодійності в Україні?
Соціально відповідальний бізнес – це те, чим я займався та буду займатись. Не залежно від того, яку посаду обійматиму. Дуже хочу, аби благодійників в нашій країні було якомога більше. Не тому, що так треба, а тому, що добро завжди повертається сторицею. Бо неможливо гідно шанувати Господа і служити Йому, не служачи ближньому своєму. Та звісно, треба навести лад у законодавстві, яке сприятиме розвитку благодійності в Україні. Допомога ближньому має бути щирою, не з примусу. Благодійництво має стати модним в Україні. В нас часто повторюють таке гасло, що «багаті повинні поділитися з бідними». Для мене це означає найперше – поетапне, за 2-3 роки, встановлення мінімальної зарплати на рівні 10-12 тисяч гривень, або 500 доларів США. Тоді дуже багато проблем вирішиться. Наповниться пенсійний фонд, зростуть пенсії. Люди зможуть гідно жити, відкладати на відпочинок. Це пожвавить ринок, зростуть покупки, що дасть поштовх розвитку економіки… Звичайно, що паралельно необхідно й подбати про інвестиційний клімат. А ще - перетворити державу та силові структури з головних рейдерів бізнесу в сервісні організації для громадянина.

Як сім’я ставиться до Вашої благодійної діяльності?
Сім’я – це моя опора в житті. Вдячний Богу, що подарував мені таких талановитих і розумних дітей. Донечка Ксенія у 2017 здобула титул «Міні-міс Європи». Вона разом із мамою готувалась до нього кілька місяців. Син Олександр екстерном склав шкільні іспити та вступає до ВИШу. Дві старші донечки отримали потужну закордонну освіту. Їх досвід буде потрібен в Україні для розвитку туристичної галузі. У всіх нас дуже багато справ. Та ті рідкісні хвилини, коли ми збираємось разом, дарують нам тепло, затишок. З сім’єю, після насичених днів, я відновлюю свої сили. І щиро вдячний, що мої рідні мене розуміють, підтримують, допомагають. Поки я можу допомагати людям, буду допомагати. Якщо я буду заможним, а навколо будуть бідувати діти і пенсіонери, українці будуть поневірятись, шукати кращої долі по заробітках за кордоном, то яке ж щастя від того? Україна повинна стати країною гідності та правди.

 

Ми даруємо людям трошки позитиву, натхнення, тепла і допомагаємо по іншому поглянути на оточуючий світ

А тепер – жіночий погляд на благодійність. Розмовляємо з координатором БФ «Новий Івано-Франківськ» Ольгою Юришко.

Як Ви почали працювати у БФ Олександра Шевченка?
Я побачила у роботі Олександра Шевченка щире бажання допомагати людям і долучилась до великої соціально-відповідальної команди туристичного комплексу «Буковель». Я займалась проектами оздоровлення дітей, реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями, відпочинком пенсіонерів… І завжди було надзвичайно приємно, побачити посмішки і щасливі обличчя учасників програм. Це приносить відчуття потрібності нашої роботи, адже бачимо, як сьогодні не вистачає посмішок на обличчях людей на вулицях. Кожен заклопотаний своїми проблемами: комуналка, хвороби, робота, документи, ремонти…. Інколи люди просто не можуть зупинитись і насолодитись миттю, а подекуди просто не мають на це можливостей… Ми ж даруємо людям трошки позитиву, натхнення, тепла і допомагаємо по іншому поглянути на оточуючий світ.
З кожним роком в нашій команді розширюється коло благодійних проектів. До роботи приступило чимало нових координаторів, яких уже координую я, з’явились помічники, волонтери… Дуже важливо, що Олександр Шевченко довіряє нам. Ми маємо можливість зростати самі та залучати до благодійності інших.

Що найважче і що найприємніше у Вашій роботі?
Найважче - це величезний об’єм роботи, а найприємніше - бачити результат. Завжди розчулюють подарунки від учасників проектів, що зроблені власними руками. Розумієш, що людина хоче щиро подякувати і витрачає свій час на створення квітів чи листівочки. Це надзвичайно цінні подарунки.
Цінувала і ціную людей. Це найцінніший скарб. Робити добро надзвичайно приємно! Це надихає і дає віру в краще майбутнє!

 

Коли щоденно бачиш потреби людей, то хочеться ще більше щось для них робити

«Карітас» означає «милосердя»
Ось уже понад 27 років у Івано-Франківську працює благодійний фонд «Карітас» УГКЦ. Медико-соціальний підрозділ в «Карітасі» здійснює два основні проекти. Проект «Паліативна допомога в м. Івано-Франківську» розпочався з 2012 року і передбачає допомогу важкохворим з обтяженим анамнезом, невиліковно хворим, яким потрібна консультація лікаря, психолога, духівника, матеріальна допомога. Станом на 30 червня цього року року нараховувалося 158 підопічних.
Особливістю другого проекту - «Домашня опіка» є те, що обслуговуються одинокі хворі, літні немічні люди, яким потрібна допомога у придбанні продуктів, прибиранні, у дотриманні особистої гігієни, навіть в організації дозвілля. Зараз 67 особи систематично отримують допомогу, 99 – разову, обладнання отримали 153 потребуючі.
Крім проектів медико-соціального напряму, в «Карітасі» діють напрями «Діти, які опинилися в складних життєвих обставинах», «Клуб людей похилого віку «Надвечір», робота з неповносправними, проект із запобігання торгівлі людьми. Потребуючі можуть отримати гуманітарну допомогу. Ще із часу створення фонду працює благодійна їдальня, де щодня безкоштовно харчуються понад 160 малозабезпечених осіб.
Для потребуючих проводяться акції «Сирітський портфелик», «Різдвяна свічка», «Святий Миколай», надається гуманітарна допомога.
Відгукнувшись на проблеми часу, «Карітас» допомагає внутрішнім переселенцям, бійцям АТО, пораненим та інвалідам, родинам загиблих воїнів та «Небесної сотні».
Розмовляємо з виконавчим директором «Карітасу» Наталією Козакевич.

Робота в «Карітасі» не з легких – щодень бачити невиліковних хворих, людську біду, біль, проблеми… Як ви з цим справляєтеся?
Я не вважаю, що це такий важкий хрест, адже те що я роблю мені приносить задоволення, і я вже не уявляю себе в іншій сфері діяльності. Працюю вже 17-й рік. Коли щоденно бачиш потреби людей, то хочеться ще більше щось для них робити. На допомогу приходить команда, люди, з якими працюєш. Відчуваємо підтримку вірних, місцевого населення, бізнесу.

Які висновки ви зробили, щодень проживаючи людське горе? Що, на вашу думку, в житті головне, а що – другорядне?
Основне в житті – треба вміти радіти простим речам. Інколи ми хочемо бути схожими на інших – такими ж заможними, успішними. В гонитві за матеріальним ми перестаємо цінувати моральні якості, стаємо відчуженими до людської біди, ми не маємо часу на спілкування навіть із своїми рідними. А щастя – в простих речах.
Важлива підтримка - підбадьорити когось словом, допомогти ділом. У поспіху життя побачити, що поряд тебе хтось є засмучений, у когось проблеми й простягнути їм руку помочі чи просто посміхнутися. Це зовсім не важко.
Важливо спілкуватися з рідними, особливо, з батьками, приділяти їм увагу. Ми дорослішаємо, вони старіють, прийде час і ми не пережаліємо, що не наговорилися з ними, не почерпнули їхньої життєвої мудрості.
Треба вміти відпочивати. Варто вміти інколи зупинитися, сказати «стоп» роботі. Людина, яка не відпочиває, втрачає продуктивність. Відпочити можна не тільки під час відпустки на морі, але й на городі, можна прогулятися парком, зустрітися в кав’ярні з друзями. А як ми мало відпочиваємо!
В житті головне не «я», а «ми». Якщо людина – егоїст, то вона не може зробити щасливими тих, хто біля неї.
Завжди треба бути активним, не впадати у відчай, бо це – гріх. Є промисел Божий у тому, що ми є тут, на цьому робочому місці, робимо ту чи іншу справу. В «Карітасі» кожен працівник є інструментом в руках Бога…

Наталія Храбатин, Наталія Палій
Конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро», ініційований «Благодійним фондом Олександра Шевченка» та Українським журналістським фондом.

Рубрика: