Про «Кіборгів», «Танці», «Захара Беркута», популярність, театр, доньок і трошки про Аду Роговцеву.

Довгих передмов і довідок актор і режисер вже давно не потребує – його біографія є у вікіпедії, його численні фільми, серіали, проекти – всі на ТБ. Скажемо лише від себе: він зовсім не «зірковий», без отих «я дуже зайнятий – наберіть мене пізніше», в дечому навіть скромний і «нематеріальний», якщо можна так сказати. З тих чоловіків, для яких головне не успіх чи рекордні збори, як у стрічки «Кіборги», а гідність, щирість, відчайдушність – як у справжніх кіборгів.

 

на зйомках я намагався підходити до роботи як лікар, – вимикав свої емоції, інакше вони заважали б мені працювати

Ахтеме, якою була перша реакція глядачів на «Кіборгів»?
Ще до офіційної прем’єри ми робили попередні покази фільму у різних містах України. Я щиро радію, що цікавість до «Кіборгів» перевершила всі мої сподівання. Наприклад, в Маріуполі спочатку була заявлена одна зала для перегляду, а потім – дві, в яких фільм демонструвався одночасно. Кількість бажаючих зросла. У Дніпрі – спершу дві, а потім шість. У Львові – одна, а потім чотири зали. В Тернополі спочатку одна, потім – три. Фідбек, який я отримав від глядачів, мене надихає. Адже наша картина про те, хто ми є, про те, що конкретно від кожного з нас залежить дуже багато, про народження нових людей нової країни, про формування української політичної нації. Ми вміємо жартувати, радіти, воювати, дружити. Не все у нас нині добре, є багато болю… Ми спробували порушити питання, які турбують сьогодні українців і які ми ставимо, зокрема, в соціальних мережах. У нашому фільмі вони набувають більшого емоційного забарвлення та, сподіваюсь, більшого сенсу. Розумієте, коли про це говорять на війні, де кожна хвилина може стати останньою, слова мають зовсім інше значення. І я дуже тішуся тим, що глядачі це відчули й зрозуміли.

Як відреагували на картину бійці, які безпосередньо брали участь у захисті Донецького аеропорту?
Хтось знаходив деякі невідповідності у відображенні воєнних дій, хоча у нас були консультанти – люди, які воювали. Але й вони інколи сперечалися з приводу тих чи тих подій. Приємно, що й консультанти – Євген Жуков позивний «Маршал», Кирило Недря позивний «Доцент», Андрій Шараскин позивний «Богема» – дуже тепло відгукнулися про фільм. Євген Жуков, наприклад, написав коротко: «Був. Бачив. Плакав. Спасибі команді». У Маріуполі командир батальйону морської піхоти сказав лише одно слово «Молодці». Повірте, ці слова дорогого коштують.

У ваших героїв є реальні прототипи?
Так. І навіть більше: сценарій фільму був написаний за спогадами реальних людей. Я особливо радію з того, що у шести персонажах «Кіборгів» впізнають себе, свого побратима, друга ті, хто воював. З одного боку – це архетипи, а з другого – за кожним персонажем стоять реальні люди. Траплялося навіть, коли ті, хто пройшов війну, після фільму полемізують. «Так це ж казав мій побратим», – каже один. «Та ні, почекай, це сказав мій друг зовсім в іншому місці», – відповідає другий. Виходить, що наші образи впізнаванні, і це дуже важливо для мене.

А яка сцена чи епізод викликає найбільший емоційний відгук?
Найчастіше звертають увагу на те, що у фільмі є гумор, хоча за жанром «Кіборги» –військова психологічна драма. Але глядачі відзначають, що після її перегляду хочеться жити. Люди сміються навіть під час тих сцен, які ми не вважали веселими. Фільм викликає сильні емоції, і це не може не тішити. Хоча на зйомках я намагався підходити до роботи як лікар, – вимикав свої емоції, інакше вони заважали б мені працювати.

 

прийшов час і чоловікам сказати своє слово – вони люблять, цінують, захищають тих самих чарівних жінок

Напевно, починаючи роботу над стрічкою, ви надихалися фільмами великих режисерів. Якими саме?
Так, їх було декілька. Знову й знову передивлявся «Апокаліпсис сьогодні» Френсіса Форда Копполи, «Дюнкерк» Крістофера Нолана, «Падіння чорного яструба» Рідлі Скотта, «Володар бурі» Кетрін Бігелоу і навіть «В бій ідуть лише «старики» Леоніда Бикова. Кожен з цих фільмів по-своєму прекрасний.

Був період, коли в українському кіно переважали сильні й яскраві жіночі образи. А останнім часом з'явилося багато чоловічих, напевно, у зв’язку с трагічними подіями, які переживає Україна. Як вважаєте, збережеться ця тенденція чи кіно знову звернеться до образів сильних жінок?
Не згоден з вами. В останні два роки виходили фільми, в яких були потужні як жіночі, так і чоловічі історії, наприклад «Гніздо горлиці», «Моя бабуся Фанні Каплан» та інші. Але прийшов час і чоловікам сказати своє слово – вони люблять, цінують, захищають тих самих чарівних жінок. Вважаю, що мають бути різні фільми.

А ви збираєтесь продовжувати знімати картини з сильними чоловічими характерами?
Певним чином, так, адже зараз у мене триває підготовчий період до екранізації повісті Івана Франка «Захар Беркут».

Ви – однин із найпопулярніших акторів-чоловіків в Україні. Прагнули до цього чи так склалося само собою?
Було б нездоровим кокетством стверджувати: «Ні, я ніколи не хотів бути популярним». Це не так. Але спеціально для цього нічого не роблю. Намагаюся чесно виконувати свою роботу, яку люблю. І якщо вона пов’язана з певною популярністю, це ще й приємно. Можливо, це свідчить про те, що моя робота цікава людям.

 

Театр – це моя система координат, мій фундамент. Тому я хочу і люблю грати на сцені

Але, напевно, вам затісно в акторський професії – саме тому опанували режисуру?
Я працюю як режисер уже понад 20 років. Це різні професії, але вони перетікають одна в одну, доповнюють і допомагають одна одній. І це чудово, що у мене є змога переключатися. Хоча в кожній з цих двох професій переживаю зовсім різні відчуття.

У своїх фільмах ви доволі рідко виступаєте як актор. Навіть в «Кіборгах» не взяли собі ролі. Чому?
Важко поєднувати одночасно. До речі, в «Кіборгах» я зіграв невеличку роль – лікаря, але потім вирізав з остаточної версії стрічки.

Попри свою зайнятість в кіно і на телебаченні, ви ще й граєте в театрі. Навіщо вам це потрібно, адже аудиторію фільму чи серіалу не порівняти з кількістю глядачів у театральній залі?
Театр – це моя система координат, мій фундамент. Тому я хочу і люблю грати на сцені, і буду продовжувати це робити, допоки вистачить сил.

Особливо, якщо вашою партнеркою є Ада Миколаївна Роговцева…
Ви уявляєте, яка це радість!

А чого ви у неї навчились як у актриси й людини?
Сказати, що я вже всьому у неї навчився – неможливо. Під час кожної нашої зустрічі продовжую вчитися – і жити, й любити життя у всіх його проявах, і любити кожну його мить… А що стосується професії… Вона така нескінченна, що вчитися можна повсякчас. А коли перебуваєш поряд з великою актрисою, то намагаєшся увібрати все – наскільки це вдається. От уявіть людинку, яка знає, скільки буде два плюс два – і все. І раптом вона опиняється поруч з людиною, яка володіє знаннями вищої математики чи квантової фізики. Так і ти поряд з Адою Роговцевою. Тому що Ада – як космос, вона – як мама, вона – як небо.

 

Донькам дуже кортіло подивитись, як тато танцює. І я погодився на участь у «Танцях»

Ви дуже яскраво виступили в шоу «Танці з зірками». Чому вирішили взяти в ньому участь?
Мене вмовила моя молодша донька. Їй разом зі старшою донькою дуже кортіло подивитись, як тато танцює. І я погодився. Я люблю виклики. І ще я подумав, що цей проект дивляться також в Криму, і мені таким чином вдасться підтримати моїх рідних і земляків. Хвала Всевишньому – так і сталося.

З таким навантаженням чи вистачає вам часу, наприклад, на спілкування з дітьми? Як ви його проводите?
Проводимо дуже просто: разом ходимо в кіно. Але, на жаль, спілкуюся з ними не так часто, як хотілося б.

Ваша старша донька пішла вашим шляхом – стала режисером та акторкою. Ви схвалили її вибір?
У мене не було навіть змоги схвалювати чи ні. Вона з трирічного віку виявляла талант. А я схильний до того, щоб підтримувати дітей у їхніх починаннях.

Молодші діти вже проявляють творчі здібності?
Син захоплюється історією й географією, а молодша донька має артистичні задатки. Що з цього вийде – побачимо згодом.

Зичимо, аби у Ахтема Сеітаблаєва і в цьому плані все вийшло:) 

 

Фото телеканалу 1+1, а також з відкритих джерел

Рубрика: